ГА́ЛИЦЬКА БИ́ТВА — стратегічна на­ступальна операція, проведена 5(18) серпня — 8(21) вересня 1914 у ході 1-ї світової війни військами російського Пів­ден­но-Західного фронту (командувач — генерал М. Іванов). Метою Г. б. був роз­гром австро-угорських військ та оволоді­н­ня Галичиною. На фронті від Вісли до Румунії (понад 400 км) російським військам 3, 4, 5 і 8-ї армій (70 дивізій) протистояли 2, 3 і 4-а австро-угорські армії (56 дивізій). На початок операції по­близу міст Краснік і Томашув-Любельскі (нині обидва — Польща) російські війська пів­нічного крила фронту за­знали поразки й від­ступили до Любліна. Водночас головні сили — армії генералів М. Рузського та О. Брусилова — здійснили Галицько-Львівську операцію, роз­громили по­близу міст Золочів і Пере­мишляни (нині обидва — Львівська обл.) армію генерала Р. фон Брудермана і, роз­виваючи успіх, за­вдали поразки військам генерала Е. Бьойм-Ермол­лі. У подальшому росіяни зайняли Львів, ви­йшли на р. Сян і карпатські пере­вали, оточили фортецю Пере­мишль. Втрати австро-угорської армії склали 336 тис. вбитими і 120 тис. полоненими, російської армії — 277 тис. вбитими і полоненими. У результаті операції були зайняті Галичина і Буковина, з яких утворено генерал-губернаторство на чолі з Г. Бобринським. Російська адміністрація одразу роз­горнула на­ступ на українські ін­ституції, зокрема УГКЦ, здійснювала масові депортації місцевого населе­н­ня в Росію.