ГРИЦЮ́К Михайло Якимович (06. 10. 1929, с. Пасека, нині Польща — 10. 08. 1979, Київ) — скульптор. Батько В. Грицюка. Член СХУ (1964). Закін. Київський художній ін­ститут (1962; майстерня М. Лисенка). 1937 з батьками емігрував до Арґентини, де закін. вечірню художню школу. Лауреат 3-ї премії на конкурсі молодих арґентин. живописців. Від 1955 — в Україні. Закін. Київський художній ін­ститут (1963; майстерня М. Лисенка). Працював у галузях монум. та станк. скульптури. Учасник обл., респ., всесоюз. та зарубіж. мистецьких ви­ставок від 1964. Персон. — у Києві (1982, 1986 — посмертні). Для творчості Г. притаман­ний від­хід від натуралізму, ім­провізація з матеріалом та колористич. виріше­н­ням, виразність фактури, динаміка простор. ладу. Скульптури контрастні: класична стриманість у жін. порт­ретах, екс­пресивна загостреність у філос. трактуван­ні чол. образів. Роботи зберігаються в НХМ, Київ. музеї рос. мистецтва, Нац. музеї літ-ри України, Івано-Фр., Чернів., Хмельн. крає­знав. музеях, Львів. картин. галереї, Запоріз., Луган., Харків., Черкас., Черніг. ХМ. Про Г. знято д/ф «Михайло Грицюк. Не плач за мною, Арґентино» (2006, реж. А. Сирих, «Укркінохроніка»).