БАРАМІ́ДЗЕ Олександр Георгі­йович ( ; 27. 03. 1902, с. Джунджуаті, нині Ланчхут. р-ну, Грузія — 29. 08. 1994, Тбілісі) — грузинський літературо­знавець. Доктор філологічних наук (1936). Заслужений діяч науки Грузії (1946). Академік АН Грузії (1961). Закін. Тбіліс. університет (1925). Наук. діяльність роз­почав 1925. Сфера наук. зацікавлень — груз. література 11–17 ст. 1966–85 — директор Ін­ституту історії груз. літ-ри АН Груз. РСР. Автор праць: « » («Нариси з історії грузинської літератури», т. 1–8, 1945–85), «» («Історія грузинської літератури», т. 1, 1954, спів­авт.), «» («Сулхан-Саба Орбеліані», 1959), «» («Шота Ру­ставелі і його поема», 1966), « » («Про­блеми давньогрузинської літератури», 1980) та ін. Опублікував кн. «» («З недавнього минулого», 1983), куди уві­йшли, зокрема, спогади про зу­стрічі з письмен­никами П. Тичиною, М. Рильським, М. Бажаном та ін. Спів­автор (разом з Л. Асатіані й Б. Жгенті) кн. « » («З історії культурних взаємин Грузії та України», 1954). Усі праці Б. опубл. у Тбілісі. Досліджував груз.-укр. літ. звʼязки, творчість Т. Шевченка, Лесі Українки. Автор вступ. статей в укр. перекл. кн. Д. Гурамішвілі «Давитіані» (1955) та антології «Поезія грузинського народу» (1961, спів­авт.; обидві — Київ).