КО́НРАД Микола Йосипович (01(13). 03. 1891, Риґа, за ін. даними — с. Жу­­ковка Орлов. губ., Росія — 30. 09. 1970, Мос­ква) — сходо­знавець. Доктор філологічних наук (1934, без захисту дис.), професор (1926), академік АН СРСР (1958). Державна премія СРСР (1972). Державні нагороди СРСР. Япон. орден Враніш. Сонця 2-го ступеня (1969). Закін. япон.-китай. від­діл. сх. факультету С.-Пе­тербур. університету та япон. від­діл. Практ. сх. акаде­мії (С.-Пе­тербург, 1912). У 1914–17 удосконалював зна­н­ня у Токіо (пере­кладач рос. посольства). Працював у Київ. комерц. ін­ституті (1912–14); у 1919–22 — в Орлов. університеті (РФ): від 1920 — ректор; 1922–38 — проф. Ленінгр. університету та сх. ін­ституту (нині С.-Пе­тербург); водночас 1931–70 (з пере­рвами) — науковий спів­робітник Ін­ституту сходо­знавства АН СРСР (Мос­ква). 29 липня 1938 заарешт., 10 листопада 1939 за звинуваче­н­ням у шпигунстві на користь Японії засудж. до 5-ти р. таборів. Покара­н­ня від­бував у м. Канськ (Кра­­снояр. край, РФ). 8 вересня 1941 звільнений. 1941–49 — завідувач кафедри японістики Моск. ін­ституту сходо­знавства, проф. Моск. університету. Го­­лова товариства СРСР–Японія. Наукові дослідже­н­ня: япон. література, історія, мово­знавство, япон. та китай. філософія, зокрема конфуціанство і неоконфуціанство. Пере­кладав твори япон. і китай. літ-ри: «Исэ-Монагатари. Лирическая повесть древней Японии» (Петро­град, 1923), «Сунь-цзы. Трак­тат о воен­ном искус­стве» (Мос­ква; Ленин­град, 1950), «У-цзы. Трактат о воен­ном искус­стве» (1958), «Сунь-цзы. Искус­ство стра­тегии» (2006); ред. «Большого японо-рус­ского словаря» (1970; усі — Мос­ква). Реабіліт. 1991.