КАН­НЕГІ́СЕР Іоаким Самуїлович (1860 — 1930, Варшава) — організатор виробництва. Брат Миколи, батько Леоніда Кан­негісерів. Закінчив математичний факультет Університету св. Володимира у Києві та Санкт-Петербурзький ін­ститут інженерів шляхів сполуче­н­ня. Очолював низку під­приємств, зокрема 1899–1907 — директор заводу «Наваль» (Миколаїв); водночас 1904–05 редагував «Записки Николаевского отделения Рус­ского технического общества»; від 1907 — голова правлі­н­ня Миколаївських заводів. Брав участь у роз­роблен­ні першого в світі під­водного мін­ного загороджувача «Краб». Згодом — директор правлі­н­ня АТ «Металізатор» (Санкт-Петербург); від 1917 — спів­робітник президії Центрального народно-промислового комітету. 30 серпня 1918, після вбивства його сином голови Петро­градської ВЧК М. Урицького, разом із родиною заарештований, 24 грудня того ж року звільнений. Працював у Раднарго­спі. Написав «Практическое руководство по административно-хозяйствен­ной организации производствен­ных пред­приятий, в частности метал­лообрабатывающих» (том 1–3, Петро­град, 1923–24). У 1924 емігрував до Польщі.