КОЦЮБИ́НСЬКА Ірина Михайлівна (30. 06(12. 07). 1899, Чернігів — 08. 09. 1977, там само) — літературо­знавець. Доч­­ка Михайла, сестра Юрія та Ро­­мана, мати Флоріана Коцюбин­­ських. Кандидат філологічних наук (1965). Член Спілки письмен­ників України (1968). Заслужений працівник куль­­тури Украї­­ни (1969). Закінчила Чернігівську жіночу гімназію (1917), Київську юридичну школу (1941) та Московський юридичний ін­ститут (1949). Працювала старшим консультантом в управлін­ні Міністерства юстиції (Москва, 1944–49) та суд­­дею Печерського ра­йону (Київ, 1949–53). Директор Будинку літераторів Спілки письмен­ників України (Київ, 1955–56) і Чернігівського літературно-ме­­моріального музею М. Коцюбинського (1956–77). Друкувала­­ся від 1956. Авторка книги «Спогади і роз­повіді про М. М. Коцюбинського» (Київ, 1965), «Михаил Коцюбинский» (Москва, 1969); а також статей, спогадів про свою сімʼю, наукових роз­відок, присвячених творчості бать­­ка, Т. Шевченка, П. Тичини, І. Франка, С. Ру­данського, В. При­­макова.