ІОА́НН (Лавріненко Віктор Пилипович; 12(24). 03. 1899, м. Єкатеринодар, нині Краснодар, РФ — 12. 10. 1985, Херсон) — церковний діяч РПЦ. Закінчив Єкатеринодарське духовне училище і Ставропольську духовну семінарію (РФ), богословське від­діле­н­ня Варшавського університету зі ступенем магістра богословʼя (1931). 26 червня 1921 рукопокладений у сан ієродиякона, 6 липня того ж року прийняв чернечий постриг, 31 липня во­зведений у сан ієромонаха. Пере­бував у монастирях Сербської Православної Церкви. Від 1922 — у Віленському Свято-Духовому монастирі (нині Вільнюс), столоначальник Віленської духовної консисторії; від 1923 — член Волинської духовної консисторії, законовчитель Кременецької гімназії (нині Тернопільська обл.); від 1924 — викладач Дерманської духовної школи (нині Здолбунівський р-н Рівненської обл.), від 1925 — Віленської духовної семінарії, намісник Свято-Троїцького монастиря у сані ігумена; 1931–35 — намісник Кременецького Богоявленого монастиря у сані архімандрита. Як за­ступник голови брав участь в організаційних зборах Товариства ім. митрополита Петра Могили в Кременці (1932). У 1935 — член Гродненської духовної консисторії, намісник Борисоглібського монастиря, згодом — настоятель Жировицького Свято-Успенського монастиря Польської Автокефальної Православної Церкви. Від 1941 — настоятель Ковельського собору (Волинська обл.), 9 грудня того ж року у Почаївській Свято-Успенській лаврі хіротонізований на єпис­копа Ковельського, вікарія Волинської єпархії; від 1942 — єпис­коп Брестський і Кобринський, від 1943 — архі­єпис­коп Поліський і Брестський. 1945 покаявся і пере­йшов до РПЦ. Від­тоді — настоятель Володимир. церкви м. Маріянське Лазнє (нині Чехія), від 1946 — архі­єпис­коп Пермський, від 1956 — Алма-Атинський, від 1957 — Челябінський і Златоустівський. У травні 1959 звільнений на спокій.