Іслам

Визначення і загальна характеристика

ІСЛА́М (з араб. — покірність, від­да­н­ня себе Богу) — одна зі світових релігій. Виник у 7 ст. в Аравії за значного впливу християнства та юдаїзму при роз­кладі патріарх.-общин. ладу, політ., етніч. і культур. консолідації араб. світу, формуван­ні класич. арабської мови. Поширений у країнах Близького й Серед. Сходу, Пд.-Сх. Азії, Африки та на о-вах Філіп­пін. архіпелагу. Засн. І. — пророк Мухам­мед (бл. 570–632), який склав священ­ну книгу Коран на основі одкровень Ал­лаха, записаних від нього упродовж 23-х р. Особлива увага ран­ніх мусульман до питань права і зовн. обрядовості зна­йшла від­ображе­н­ня у 5-ти осн. віровче­н­нях: ви­зна­н­ня єдинобож­жя й пророчої місії Мухам­меда, молитва («салят»), піст («саум»), податок на користь бідних («закят») і паломництво («хадж»). Проте ідейні роз­ходже­н­ня серед мусульман при­звели до того, що вже у серед. 8 ст. в І. виникло 5 осн. течій: харіджиїзм, шиїзм, мурджиїзм, мутазилізм та сунізм. Кожне з угруповань об­стоювало своє вче­н­ня як єдино вірне, через що пита­н­ня правовірності згодом стало однією з центр. про­блем мусульм. богословʼя. Теократ. характер вче­н­ня Мухам­меда донині є ідеалом «мусульм. правлі­н­ня» та стверджує неподільність духов. і світської влади в руках глави мусульм. громади (див. Імамат). Ототожне­н­ня реліг. і нац. у масовій сві­домості мусульман, з одного боку, та уявле­н­ня про мусульм. єд­ність, засн. на гол. ідеї І. про єдинобож­жя, з ін., зумовили формува­н­ня теорії «іслам. шляху» роз­витку (див. Ісламізм). В Україні І. значно пошир. у Криму, що повʼязано з завоюва­н­ням п-ова 1242 монголо-татарами (див. Кримські татари), послідовниками сунізму. Мусульм. духовенство Крим. ханства очолював муфтій як вища духовна особа після халіфа — турец. султана. 1783 Крим при­єд­нано до Рос. імперії, яка утискувала татар, що сповід­ували І., не лише економічно, а й духовно, зокрема руйнуючи молитовні будинки. Так, станом на 1786 у 6-ти містах і 1474-х селах Криму було понад 1600 мечетей, 1855 їх кількість скоротилася до 1492, 1864 — 803, 1890 — 737, після закінче­н­ня 1-ї світової війни — 632. До того часу п-ів залишила 161 тис. мусульман. Станом на 1917 татари складали 36,6 % сільс. і 11,3 % міського насел. Криму. Водночас на­прикінці 19 — на поч. 20 ст. пром. р-ни України почали активно заселяти ін. сповід­ники І., зокрема поволз. татари й башкири. Згодом по­стали мусульм. громади у Донецьку, Харкові, Дні­пропетровську, Одесі та Києві. Зі встановле­н­ням більшов. влади й прийня­т­тям 1919 декрету про від­окремле­н­ня Церкви від держави мечеті пере­дали мусульм. громадам, проте у 1930-х рр., із нагніта­н­ням ате­їст. пропаганди й пере­слідувань священ­нослужителів, мусульм. молитовні споруди пере­важно під приводом їх незадовіл. сан.-тех. стану або руйнували, або ж пере­давали колгоспам під склади, клуби, школи, хати-читальні тощо. 1937 у Криму ще діяло 23 мечеті, які на­ступ. року закрито (донині на п-ові збереглося 72 мечеті дореволюц. побудови, з яких 38 повернуто мусульм. громадам). Нині чисельність етніч. мусульман в Україні — бл. 500 тис. осіб. Частка іноз. громадян, які сповід­ують І., та новонавернених українців достемен­но неві­дома. Найбільшу етнічну групу складають крим. татари (бл. 250 тис. осіб), також пред­ставлені поволз. татари (бл. 73 тис. осіб, тер. компакт. прожива­н­ня — Донец. та Луган. обл.), азербайджанці (бл. 45 тис. осіб), узбеки й ін. етнічні групи Центр. Азії та Кавказу (загалом 40 різних етніч. груп). Більшість мусульман України є пред­ставниками суніт. гілки І. та належать до ханафіт. школи мусульм. права. Громади шиїтів обʼ­єдн. в організацію «Байт аз­Захра» (Луганськ). Також в Україні діють суфій. ордени, зокрема ріфаійя та кадарійя. Становле­н­ня іслам. організацій в Україні почалося від­разу після проголоше­н­ня держ. незалежності 1991 та стало частиною заг. реліг. від­родже­н­ня пост­радян. періоду. За від­сутності церк. структури ін­ституалізація І. від­бувається у формі духов. управлінь, а також організацій ін­новац. типу, які координують реліг. життя мусульм. громад. Станом на 1 січня 2011 в Україні зареєстровано 6 духов. управлінь: Духовне управлі­н­ня мусульман Криму (ДУМК), що охоплює 610 громад (з них 351 зареєстрована); Духовне управлі­н­ня мусульман України (ДУМУ), що обʼ­єд­нує 109 громад різної етніч. приналежності (пере­важно діаспор Центр. Азії та Кавказу) та є найбільшим провід­ником суфій. І. в Україні; Духов. центр мусульман України (засн. 1994) — 19 громад поволз. татар, роз­ташов. пере­важно на Донбасі; Київ. муфтіят (засн. 2007) — 16 татар. громад Києва та ін. міст України; Духовне управлі­н­ня мусульман України «Умма» (засн. 2008), що діє при організації «Ар­раїд» (нині Всеукр. асоц. громад. організацій «Альраїд») та обʼ­єд­нує 20 громад із різних регіонів України; Духов. центр мусульман Криму (ДЦМК, засн. 2010) — організац. від­галуже­н­ня ДУМУ на Крим. п-ові. Окрім тих, що входять до складу духов. управлінь, значну частину складають автономні мусульм. громади. Серед організацій ін­новац. типу найдієвішою є «Ар­раїд», яка обʼ­єд­нує мусульман-іноземців, пере­важно студентів. З-поміж транс­нац. мереж. структур на території України найбільшу активність проявляє «Хізбу-т-тахрір» («Партія визволе­н­ня»). Мусульм. ін­ституції провадять реліг., соц. та культурну діяльність, мають кілька видавн. центрів («Аль-Ансар», «Аль-Іршад»), випускають період. вид. рос., укр. та араб. мовами: г. «Хидает» (ДУМК), «Минарет» (ДУМУ; обидві — від 1994), «Ар­раид» («Альраїд», від 1997), «Умма» (ДУМУ «Умма»), «Мирас» (ДЦМК; обидві — від 2009), ж. «Украина и Исламский мир» (Київ. муфтіят, від 2008) та ін. Діють кілька навч. закладів, зокрема Київ. іслам. університет при Київ. муфтіяті (засн. 2008), 5 духов. шкіл при ДУМК. «Ар­раїд» та її обл. організації виконують функції Ісламського громадського культурного центру.

Літ.: A. Bogomolov, S. Danylov. Is there political Islam in Ukraine? // The Review of International Affairs. 2003. Vol. 2, № 4; Богомолов О. В., Данилов С. І., Семиволос І. М., Яворська Г. М. Ісламська ідентичність в Україні. К., 2005; Зінько С. Ю. Іслам у сучасній світовій політиці. Л., 2005; Кирюшко М. І., Бойцова О. Є. Іслам в Криму: Реліг.-нац. самоідентифікація кримськотатар. народу. К., 2005; Козловський І. А. Своєрідність роз­витку ісламського фактора в умовах Донецького регіону // Релігійна палітра у Донецькій області: Довід. реліг. організацій. Д., 2008; M. Yakubovych. Islam and muslims in contemporary Ukraine: Common backgrounds, different images // Religion, State and Society. 2010. № 38, Vol. 3.

С. Я. Мухамедзянов, Д. В. Шестопалець

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю