І́ЩЕНКО Василь Григорович (1883, с. Кобрикове Звенигородського пов. Київської губ., нині Тальнівського р-ну Черкаської обл. — 1942?) — скульптор, мистецтво­знавець. У Києві на­вчався у Лаврській іконописній майстерні, закінчив художнє училище (1905), Паризьку Академію мистецтв. 1908 повернувся до Києва. На роботах І. по­значився вплив О. Родена; для творчості характерні від­творе­н­ня пере­конливих жит­тєвих образів; віртуозне володі­н­ня при­йомами пластики; ім­пресіоністичне трактува­н­ня скульптурних форм, що надає порт­ретам самобутності, виявляючи характерність ви­гляду моделей. Серед робіт — «Сон художника» (1913), «Бабуся», «Порт­рет», «Поцілунок», «Дівчина» (усі — 1913–17). Спів­робітник від­ділу охорони памʼяток та музейної справи при Генеральному секретарстві народної освіти (1917); екс­перт з обстеже­н­ня історико-мистецьких памʼяток Історичного музею (1917–18 ); учителював (1920–22). Священик УАПЦ (1922–26). Ін­спектор мистецько-історичних памʼяток Лаврського заповід­ника. Уповноважений у справах вилуче­н­ня мистецьких цін­ностей. 1928 як пред­ставник Всеукраїнського музейного містечка при­ймав на зберіга­н­ня речі з храмів, які закривали більшовики, зокрема з м. Пере­яслав-Хмельницький (нині Київської обл.) та його околиць. 22 квітня 1929 заарештований у справі Комітету визволе­н­ня України. 8 червня 1929 засуджений до 5-ти років таборів. Покара­н­ня від­бував на Соловках (РФ). Працював на ка­налі Москва–Волга. Заарештований удруге, роз­стріляний.