ЗАКЛИ́НСЬКИЙ Ро­стислав Романович (псевдонім і криптоніми: Вʼюн, Славко З., Юн В., Р. З., Зак. Р.; 20. 10. 1887, м. Станіслав, нині Івано-Франківськ — 18. 09. 1974, Львів) — літературо­знавець і публіцист. Син Романа, брат Корнила і Бог­дана Заклинських. Доктор права Яґел­лонського університету (Краків, 1918). Закінчив Станіславську гімназію, юридичний факультет Ві­денського університету (1913), гео­графічний факультет Самаркандського учительського ін­ституту (Узбеки­стан, 1941). Від 1910 — у редакції газети «Громадський голос», згодом у бібліотеці НТШ; 1913–18 — редактор журналу «Шляхи», 1919 — газети «Народ». Член Української радикальної партії (1908–18), двічі був заарештований (1910 і 1912). Воєн­ний кореспондент газети «Свобода» (1916–18), у якій висвітлював участь УСС у війні; учасник Визвольних змагань 1917–21 у лавах УСС і УГА. 1920 в складі Червоної УГА ви­їхав до УСРР, де вступив до КП(б)У. Викладав у Камʼянець-Подільському ІНО (нині Хмельницька обл.; 1921–24), Київському сільськогосподарському і художньому ін­ститутах, очолював Київський історичний музей (1924–29), був старим науковим спів­робітником Ін­ституту літератури ВУАН і директор музею Т. Шевченка при ньому (Харків, 1930–33). Член письмен­ницької організації «Західна Україна». 31 серпня 1933 заарештований, засуджений до 5 років таборів, в увʼязнен­ні працював на будівництві Біломорка­налу. Після реабілітації 1946 учителював на Станіславщині (1948–56). Пере­дав 1956 ІМФЕ (Львів) 6 зошитів записів народних пісень. Від 1957 мешкав у Львові, де упорядковував архів родини. Автор праць про творчість Т. Шевченка, Ю. Федьковича (кн. «Осип Юрій Федькович», К., 1929), В. Атаманюка, Марка Черемшини (у журналі «Західна Україна», 1927, № 1; «Життя і революція», 1927, № 9), Д. Рудика, І. Франка («Світо­гляд Івана Франка: [Реферат]», Л., 1916; «Іван Франко як публіцист», К., 1918; «Перша повість І. Франка», Х., 1923), спогадів про В. Стефаника, Г. Хоткевича, І. Цепка, фольклорних записів («Коломийки», К., 1939), книжкових оглядів.