ЗІ́НЧЕНКО Василь Іванович (26. 10. 1924, с. Вербки Семенiв. р-ну, нині Полтав. обл. — 22. 08. 2009, м. Ялта, АР Крим) — фахівець у галузі виноробства. Доктор технічних наук (1988), професор (1990). Заслужений діяч науки і техніки України (1995). Державна премія України в галузі науки і техніки (1992). Закін. Одес. с.-г. ін­ститут (1949). Працював на виробництві; 1952–55 — держ. iн­спектор з якостi вин Міністерства харчової промисловості СРСР; 1956–59 — гол. iнж. та дир. Берегiв. винзаводу (Закарп. обл.); від 1959 — в Ін­ституті вино­граду і вина «Магарач» УААН (Ялта; з пере­рвою): від 1975 — завідувач від­ділу стабілізації та нормува­н­ня, від 1987 — провід­ний науковий спів­робітник, від 1989 — гол. н. с., 2004–09 — консультант агрофірми «Магарач»; 1965–75 — завідувач кафедри виноробства Кишинiв. полiтех. ін­ституту. Наукові дослідже­н­ня: технол. значе­н­ня у виноробствi полiсахаридiв вино­граду i вина; технологiї пере­робле­н­ня вино­граду, виробництва виноматерiалiв, стабiлiзацiї вин. Об­ґрунтував теор. основи й режими потокової технологiї обробле­н­ня виноматерiалiв i сокiв з викори­ста­н­ням неорган. природ., синтетич. селектив. сорбентiв, орган. матерiалiв та фермент. препаратiв.