ЄВГЕ́НІЙ (Зернов Семен Олексі­йович; 18. 01. 1877, Москва — 20. 09. 1937, Казах­стан) — церковний діяч РПЦ. Закін. Моск. духовні семінарію (1898) та академію зі ступ. канд. богословʼя (1902). 8 березня 1900 прийняв чернечий постриг. Від 1902 — викладач секто­знавства, від 1904 — ін­спектор Черніг. духов. семінарії; водночас 1902–04 — зав. б-ки-читальні, організатор реліг.-морал. читань для народу. 1906 при­знач. ректором Іркут. духов. семінарії (Росія). Від 1913 — єпис­коп Кіренський, від 1914 — Приамурський і Благовєщенський. 1923 під­вищ. до сану архі­єпис­копа. У серпні того ж року заарешт., за звинуваче­н­ням у контр­рев. діяльності засудж. до 3-х р. увʼязне­н­ня на Соловках, де був обраний старшим єпис­копом серед табір. архієреїв, брав участь у написан­ні зверне­н­ня до рад. керівництва («Памятная записка Соловецких епи­скопов») стосовно від­носин між державою і Церквою. Від 1929 мешкав у м. Котельничі (Нижньогород. обл., РФ). Від 1933 — архі­єпис­коп Вʼятський і Слобідський, 1934 во­звед. у сан митрополита Горьковського і Арзамаського. 3 травня 1935 заарешт., засудж. до 3-х р. Покара­н­ня від­бував у Караґандин. таборі, де 1937 особл. трійкою Упр. НКВС засудж. до роз­стрілу. Каноніз. РПЦ 2000.