ЄФРЕ́МОВА Леніна Петрівна (13. 01. 1924, Київ) — музико­знавець, педагог. Канд. мистецтво­знавства (1962), доцент (1964). Член НСКУ (1960). Премія у галузі літ.-худож. критики (1976). Державні нагороди СРСР. Закін. Київську консерваторію (1949; викл. Л. Хінчин, Т. Шеф­фер) та аспірантуру при ній (1952; кер. П. Козицький). 1948–49 — викладач Київ. муз. училища; 1949–84 — Київ. консерваторії: 1970–76 — завідувач кафедри історії рад. і зарубіж. музики, від 1976 — завідувач кафедри історії музики. Роз­робляє актуал. про­блеми рад. музики, її становле­н­ня як мистецтва «соцреалізму»; ви­вчає звʼязки укр. та рос. музики; роз­виває теорію інтонації Б. Асафʼєва. Серед учнів — Т. Гнатів, М. Копиця, А. По­ставна, О. Таранченко.