Єфремова Леніна Петрівна
ЄФРЕ́МОВА Леніна Петрівна (13. 01. 1924, Київ) — музикознавець, педагог. Канд. мистецтвознавства (1962), доцент (1964). Член НСКУ (1960). Премія у галузі літ.-худож. критики (1976). Державні нагороди СРСР. Закін. Київську консерваторію (1949; викл. Л. Хінчин, Т. Шеффер) та аспірантуру при ній (1952; кер. П. Козицький). 1948–49 — викладач Київ. муз. училища; 1949–84 — Київ. консерваторії: 1970–76 — завідувач кафедри історії рад. і зарубіж. музики, від 1976 — завідувач кафедри історії музики. Розробляє актуал. проблеми рад. музики, її становлення як мистецтва «соцреалізму»; вивчає зв’язки укр. та рос. музики; розвиває теорію інтонації Б. Асаф’єва. Серед учнів — Т. Гнатів, М. Копиця, А. Поставна, О. Таранченко.
Додаткові відомості
- Основні праці
- К. Г. Стеценко. К., 1950; 1955 (співавтор); Мусоргський і Україна. К., 1958; Игорь Шамо. Москва, 1958; «Лісова пісня» Віталія Кирейка. К., 1965; Мусоргський і Шевченко // Шевченко і музика: Зб. ст. К., 1966; Симфонія-кантата С. Людкевича «Кавказ» // История укр. дооктябр. музыки. К., 1969; В партитурі й на сцені («Катерина Ізмайлова» Д. Шостаковича в Київському оперному театрі) // Музика. 1975. № 2.
Рекомендована література
- Копиця М., Бакаєва Г., Таранченко О., Кубанцева Н. Ювілей педагога // Музика. 1984. № 1.
Завантажити статтю
Людина 
