Деражнянський район

ДЕРАЖНЯ́НСЬКИЙ РАЙО́Н  — район, що знаходиться у південно-східній частині Хмельницької області. Утвор. 1923. Жит. Д. р. чинили тривалий опір комуніст. режимові, за що зазнали репресій. У 1920-х рр. діяли повстан. групи у Деражні, селах Слобідка-Кальнянська, Кальна, Буцневе, Зяньківці, Слобідка-Шелехівська, Новосілка, а також загін Я. Гальчевського. Повстан. рух активно підтримувало населення. 1922 він охопив Могилів-Поділ. і більшість тер. Кам’янець-Поділ. округ, Летичів. і Проскурів. р-ни. Деражнянці потерпали від голодомору 1932–33. Від 11 липня 1941 до 25 березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. До серед. 1950-х рр. діяло підпілля ОУН–УПА. Площа 0,9 тис. км². Насел. 38 149 осіб (2001, складає 85,7 % до 1989), переважно українці. У складі р-ну — м. Деражня (райцентр), смт Вовковинці, Лозове, 59 сільс. насел. пунктів. Залізничні ст.: Деражня, Комарівці, Коржівці. Залізнична магістраль, що проходить через р-н, має протяжність 62 км. Осн. роль у внутр. та зовн. перевезеннях відіграє автомобіл. транспорт. Шляхи з твердим покриттям становлять 498 км. Знаходиться у межах Поділ. височини, поверхня платоподібна, пологохвиляста, розчленована річк. долинами й балками. Є поклади торфу, вапняків, глин, піску. Тер. р-ну протікають річки Вовк, Рів, Згар (усі — бас. Пд. Бугу). Створ. понад 120 ставків (заг. пл. 603 га). Переважають сірі лісові та темно-сірі опідзолені ґрунти. Пл. лісів 14,1 тис. га (дуб, граб, ясен, липа, в’яз). У Д. р. — гідрол. заказники Божиковецький, Вовчанський, Шпичинецький, заповідне урочище Липник, пам’ятка садово-парк. мистецтва Загінец. парк (усі — місц. значення). Підпр-ва р-ну спеціалізуються здебільшого на переробці с.-г. сировини; серед найбільших — ЗАТ «Деражнян. молоч. завод», держ. підприємство «Маниковец. спирт. завод», дочірнє підприємство Хмельн. обл. спожив. спілки «Деражнян. плодоконсерв. завод». С. госп-во спеціалізується на вирощуванні зернових, цукр. буряків; осн. напрям тваринництва — молочно-м’ясний. Пл. с.-г. угідь 68,1 тис. га, зокрема орних земель — 49,6 тис. га, сіножатей — 9,2 тис. га, пасовищ — 6,6 тис. га. Функціонує 28 с.-г. ТОВів, 38 фермер. госп-в. У р-ні — 39 заг.-осв. шкіл, 31 дитсадок, школа-інтернат, аграр. ліцей; центр. рай. лікарня, поліклініка, 2 дільничні лікарні, 3 амбулаторії, 40 фельдшер.-акушер. пунктів, 6 сільс. амбулаторій сімей. лікаря; 2 Будинки творчості дітей та юнацтва, 54 клуб. установи, 40 б-к, 2 дит. муз. школи, Деражнянський краєзнавчий музей; ДЮСШ. Виходить г. «Вісник Деражнянщини», функціонують нар. аматор. колективи «Деражнян. нар. хор», «Троїсті музики», «Лозівчанка», зразк. оркестри нар. музики та духових інструментів. Реліг. громади: 6 — УПЦ КП, 42 — УПЦ МП, 4 — РКЦ, 4 — адвентистів сьомого дня, 5 — християн віри євангельської, 6 — євангел. християн-баптистів. Серед архіт. пам’яток — школа (колишні келії та трапезна Петропавлів. монастиря, 18 ст., с. Коржівці), церква св. Луки (1706, с. Макарове), церква св. Іоана Богослова (1732, с. Вівсяники), церква Різдва Богородиці (1733, с. Слобідка-Кальнянська), церква св. Михаїла (1775, с. Радянське), костел Св. Трійці (1837, с. Новосілка), церква св. Параскеви (1856, с. Коричинці), церква Різдва Богородиці (1868, с. Шиїнці), церква св. Іоана Богослова (1891, с. Волоське). Видатні уродженці: історик, археолог, мистецтвознавець, дійс. чл. НТШ Ю. Сіцінський (с. Мазники; є музей, на місці хати Сіцінських — пам’ят. знак), д-ри н. — літературознавці В. Герасименко (смт Вовковинці), П. Лісовий (с. Коржівці), гідрогеолог С. Звольський (с. Садове), лікар І. Зозуля (с. Волоське), астроном-геодезист А. Островський (с. Галузинці), хімік О. Перепелиця (с. Волоське); поет, літературознавець А. Каспрук (с. Стреків), прозаїк, журналіст Д. Прилюк (д-р філол. н., с. Божиківці); живописець, графік В. Брикулець (с. Марківка), майстер худож. кераміки В. Віньковський (с. Маниківці), живописець Н. Косницька (с. Богданівці); укр. військ. діяч Я. Гандзюк (смт Лозове), Герої Рад. Союзу Є. Гребенюк (с. Волоське), І. Климов (с. Кальна), М. Мевш (с. Подолянське), повний кавалер ордена Слави М. Рудник (с. Садове). У с. Слобідка-Шелехівська часто бувала поетеса Анна Ахматова (у колиш. садибі її тітки Г. Вакар — Ахматової Анни Літературно-меморіальний музей; погруддя), у с. Волоське 1835 загинув У. Кармалюк (пам’ят. знак). У р-ні взято на облік поселення епохи бронзи (побл. с. Радівці, 2 тис. до н. е.), трипіл. культури (побл. с. Черешенька, 4–2 тис. до н. е.), пізнього середньовіччя (побл. с. Вівсяники, 15–17 ст.), курганні групи (побл. с. Копачівка, 8–3 ст. до н. е.; побл. смт Вовковинці, 7–3 ст. до н. е), скіф. (села Гришки, Згарок, 7 ст. до н. е.) та давньорус. (с. Городище, 11–13 ст.) городища.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю