Деражнянський район

ДЕРАЖНЯ́НСЬКИЙ РА­ЙО́Н — район, що знаходиться у пів­ден­но-східній частині Хмельницької області. Утвор. 1923. Жит. Д. р. чинили тривалий опір комуніст. режимові, за що за­знали ре­пресій. У 1920-х рр. діяли пов­стан. групи у Деражні, селах Слобідка-Кальнянська, Кальна, Буцневе, Зяньківці, Слобідка-Шелехівська, Новосілка, а також загін Я. Гальчевського. Пов­стан. рух активно під­тримувало населе­н­ня. 1922 він охопив Могилів-Поділ. і більшість тер. Камʼянець-Поділ. округ, Летичів. і Проскурів. р-ни. Деражнянці потерпали від голодомору 1932–33. Від 11 липня 1941 до 25 березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. До серед. 1950-х рр. діяло під­пі­л­ля ОУН–УПА. Площа 0,9 тис. км². Насел. 38 149 осіб (2001, складає 85,7 % до 1989), пере­важно українці. У складі р-ну — м. Деражня (райцентр), смт Вовковинці, Лозове, 59 сільс. насел. пунктів. Залізничні ст.: Деражня, Комарівці, Коржівці. Залізнична магістраль, що проходить через р-н, має протяжність 62 км. Осн. роль у внутр. та зовн. пере­везе­н­нях ві­ді­грає автомобіл. транс­порт. Шляхи з твердим покри­т­тям становлять 498 км. Знаходиться у межах Поділ. височини, поверх­ня платоподібна, пологохвиляста, роз­членована річк. долинами й балками. Є поклади торфу, вапняків, глин, піску. Тер. р-ну протікають річки Вовк, Рів, Згар (усі — бас. Пд. Бугу). Створ. понад 120 ставків (заг. пл. 603 га). Пере­важають сірі лісові та темно-сірі опідзолені ґрунти. Пл. лісів 14,1 тис. га (дуб, граб, ясен, липа, вʼяз). У Д. р. — гідрол. заказники Божиковецький, Вовчанський, Шпичинецький, заповід­не ур­очище Липник, памʼятка садово-парк. мистецтва Загінец. парк (усі — місц. значе­н­ня). Підпр-ва р-ну спеціалізуються здебільшого на пере­робці с.-г. сировини; серед найбільших — ЗАТ «Деражнян. молоч. завод», держ. під­приємство «Маниковец. спирт. завод», дочірнє під­приємство Хмельн. обл. спожив. спілки «Деражнян. плодоконсерв. завод». С. госп-во спеціалізується на вирощуван­ні зернових, цукр. буряків; осн. напрям тварин­ництва — молочно-мʼясний. Пл. с.-г. угідь 68,1 тис. га, зокрема орних земель — 49,6 тис. га, сіножатей — 9,2 тис. га, пасовищ — 6,6 тис. га. Функціонує 28 с.-г. ТОВів, 38 фермер. госп-в. У р-ні — 39 заг.-осв. шкіл, 31 дитсадок, школа-інтернат, аграр. ліцей; центр. рай. лікарня, поліклініка, 2 дільничні лікарні, 3 амбулаторії, 40 фельдшер.-акушер. пунктів, 6 сільс. амбулаторій сімей. лікаря; 2 Будинки творчості дітей та юнацтва, 54 клуб. установи, 40 б-к, 2 дит. муз. школи, Деражнянський крає­знавчий музей; ДЮСШ. Виходить г. «Вісник Деражнянщини», функціонують нар. аматор. колективи «Деражнян. нар. хор», «Тро­їсті музики», «Лозівчанка», зразк. оркестри нар. музики та духових інструментів. Реліг. громади: 6 — УПЦ КП, 42 — УПЦ МП, 4 — РКЦ, 4 — адвентистів сьомого дня, 5 — християн віри євангельської, 6 — євангел. християн-баптистів. Серед архіт. памʼяток — школа (колишні келії та трапезна Петропавлів. монастиря, 18 ст., с. Коржівці), церква св. Луки (1706, с. Макарове), церква св. Іоана Богослова (1732, с. Вівсяники), церква Різдва Богородиці (1733, с. Слобідка-Кальнянська), церква св. Михаїла (1775, с. Радянське), костел Св. Трійці (1837, с. Новосілка), церква св. Параскеви (1856, с. Коричинці), церква Різдва Богородиці (1868, с. Шиїнці), церква св. Іоана Богослова (1891, с. Волоське). Видатні уродженці: історик, археолог, мистецтво­знавець, дійс. чл. НТШ Ю. Сіцінський (с. Мазники; є музей, на місці хати Сіцінських — памʼят. знак), д-ри н. — літературо­знавці В. Герасименко (смт Вовковинці), П. Лісовий (с. Коржівці), гідрогеолог С. Звольський (с. Садове), лікар І. Зозуля (с. Волоське), астроном-геодезист А. Островський (с. Галузинці), хімік О. Пере­пелиця (с. Волоське); поет, літературо­знавець А. Каспрук (с. Стреків), прозаїк, журналіст Д. Прилюк (д-р філол. н., с. Божиківці); живописець, графік В. Брикулець (с. Марківка), майстер худож. кераміки В. Віньковський (с. Маниківці), живописець Н. Косницька (с. Бог­данівці); укр. військ. діяч Я. Гандзюк (смт Лозове), Герої Рад. Союзу Є. Гребенюк (с. Волоське), І. Климов (с. Кальна), М. Мевш (с. Подолянське), повний кавалер ордена Слави М. Рудник (с. Садове). У с. Слобідка-Шелехівська часто бувала поетеса Анна Ахматова (у колиш. садибі її тітки Г. Вакар — Ахматової Анни Літературно-меморіальний музей; погру­д­дя), у с. Волоське 1835 загинув У. Кармалюк (памʼят. знак). У р-ні взято на облік поселе­н­ня епохи бронзи (побл. с. Радівці, 2 тис. до н. е.), трипіл. культури (побл. с. Черешенька, 4–2 тис. до н. е.), пізнього середньовіч­чя (побл. с. Вівсяники, 15–17 ст.), курган­ні групи (побл. с. Копачівка, 8–3 ст. до н. е.; побл. смт Вовковинці, 7–3 ст. до н. е), скіф. (села Гришки, Згарок, 7 ст. до н. е.) та давньорус. (с. Городище, 11–13 ст.) городища.