Геології і геохімії горючих копалин інститут НАНУ
ГЕОЛО́ГІЇ І ГЕОХІ́МІЇ ГОРЮ́ЧИХ КОПА́ЛИН Інститут НАНУ — науково-дослідна установа, що вивчає проблеми геології і геохімії горючих корисних копалин. Засн. 1951 у Львові на базі відділ. Інституту геол. наук АН УРСР як Інститут геології корис. копалин АН УРСР. Від 1963 — сучасна назва. 2000– 04 — подвійне підпорядкування (НАНУ та Нац. акц. компанії «Нафтогаз України»). У структурі Інституту — 9 наук. відділів (геології нафти і газу; седиментології провінцій горючих копалин; нафтогаз. гідрогеології, геохімії і охорони гідросфери; проблем нафт. геофізики; проблем геології Карпат; геохімії осадових товщ нафтогазонос. провінцій; геохімії глибин. флюїдів; геології і геохімії твердих горючих копалин; проблем геотехнології горючих копалин) і 5 лаб. При Інституті функціонує наук. рада Відділ. наук про Землю Президії НАНУ у галузі геології і геотехнології горючих копалин. Основні напрями наук. досліджень: теорія нафтогазоутворення, вивчення закономірностей формування та розміщення покладів нафти, газу та метано-вугіл. родовищ; геол. та геохім. палеоокеанографія давніх континентал. окраїн та їх корисні копалини; розробка наук. засад енергоефектив. геотехнологій переробки некондинцій. покладів горючих копалин; геологія та геоекологія Карпат. регіону. Співроб. Інституту розробили гідрогеохім. показники нафтогазоносності за мінерал., орган. та ізотоп. складом водню і кисню підзем. вод; встановили закономірності поширення коксів. вугілля вугленос. формацій Донбасу; склали низку тектоніч. та геол. карт Укр. Карпат; довели існування підзем. дистиляції і конденсації вод у вуглеводневих покладах. Наукові дослідження характеризуються комплексністю і проводяться з використанням новіт. досягнень суміж. наук, зокрема хім. і фіз.-математичних. Найбільш вагомі результати вчених відзначені держ. преміями — Г. Доленко, В. Порфир’єв (1971); В. Калюжний (1983); О. В’ялов (1986); В. Забігайло (1991); та премією НАНУ ім. В. Вернадського — Г. Доленко (1977); О. В’ялов (1979); Ю. Сеньковський (1994). В Інституті працює 233 особи, з них 56 — наук. співроб., зокрема 12 д-рів та 38 канд. н. Серед видат. науковців — В. Соболєв, В. Сельський, О. В’ялов, Є. Лазаренко, В. Порфир’єв, Г. Доленко, С. Субботін, Л. Ткачук, М. Ладиженський, Я. Середа, Р. Кучер, В. Кітик, В. Забігайло, Ю. Сеньковський. Від 1965 Інститут видає наук. ж. «Геологія і геохімія горючих копалин». Перший дир. Інституту — В. Порфир’єв (1951–63), від 2003 — М. Павлюк.
Рекомендована література
- Институт геологии и геохимии горючих ископаемых. К., 1976;
- Інститут геології і геохімії горючих копалин. Л., 2003.
Завантажити статтю
Наукові центри 
