Вагонобудування

Визначення і загальна характеристика

ВАГОНОБУДУВА́ННЯ — науково-технічний напрям, галузь залізничного машинобудува­н­ня, під­приємства якої виробляють різні види залізничних вагонів. Як наук.-тех. напрям В. ви­вчає теор. засади і методи проектува­н­ня та створе­н­ня рухомого складу залізниць. Роз­різняють вагони пасажирські і вантажні; для широкої і вузької колії; дво-, чотири-, шести- і багатовісні. У Рос. імперії перші наук. дослідж. у галузі В. роз­почав 1835 П. Мельников, одним із основоположників науки про рухомий склад залізниць став М. Петров, дослідж. у сфері по­здовж. динаміки, що ви­вчає взаємодію локомотивів і вагонів під час формува­н­ня і руху по­їзда, виконав М. Жуковський.

В Україні перші вагони збудовано 1898 на Київ. маш.-буд. заводі. 1899 роз­почато виробництво вантаж. вагонів (критих, платформ, напів­вагонів, вагонів-цистерн) на Микол. суднобуд. заводі (припинено 1936). Тимчасово виробництво вантаж. вагонів здійснювалось на Торез. сталеливар. заводі та маш.-буд. заводі побл. ст. Дружківка (1903) на Донбасі, на Харків. паровозобуд. і Нижньодні­пров. металург. заводах (1910). 1874 у посаді Крюків (нині у складі м. Кременчук Полтав. обл.) засн. вагоноремонтні майстерні (від 1928 виготовляли криті двовісні вагони), на базі яких 1930 створ. вагонобуд. завод, нині ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» (виробництво вантаж. суцільнометал. напів­вагонів, критих вагонів-хоперів, вагонів-цистерн для пере­везе­н­ня нафто­продуктів, а також коліс. пар, коліс і осей для ін. вагонобуд. заводів, створе­н­ня і освоє­н­ня виробництва вітчизн. пасажир. вагона). 2002 на заводі вперше освоєно виробництво пасажир. вагонів європ. класу, які мають низку пере­ваг над вагонами рос. виробництва (збільшено довжину вагона на 1 купе, встановлено інформ. табло, під­ключе­н­ня для мобіл. телефонів та персон. компʼютерів, телевізорів). 1898 побудовано гол. вагон­ні майстерні Катеринин. (нині Придні­пров.) залізниці, які 1926 пере­творено у Нижньодні­пров. вагоноремонт. завод, що спеціалізувався на ремонті пасажир. та вантаж. вагонів (нині ВАТ «Дні­пропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів»). Від 1946 здійснює ремонт лише пасажир. вагонів, 1952 освоєно ремонт суцільнометал. пасажир. вагонів. 1917– 18 на Дні­пров. металург. комбінаті побл. м. Камʼянське (нині Дні­продзержинськ Дні­проп. обл.) створ. вагон­не від­діл., яке 1926 пере­творено на Камʼян. (згодом Дні­продзержин.) вагонобуд. завод, нині ВАТ «Дні­провагонмаш» (виробництво універсал. платформ та спеціалізов. вагонів для промисловості). 1958 на базі мех. цехів Маріупол. металург. комбінату ім. Іл­ліча створ. завод важкого машинобудува­н­ня (нині ВАТ «Азовмаш»), який виготовляв усі типи вагонів-цистерн у колиш. СРСР. Нині під­приємство спеціалізується на виготовлен­ні вагонів-цистерн для бензину та ін. нафто­продуктів, спеціалізов. вагонів-цистерн для пере­везе­н­ня агресив. продуктів, зокрема таких, що мають властивість тверднути та кри­сталізуватися, вагонів-цистерн для хім. продуктів, пів­вагонів, вагонів бункер. типу, вагонів-хоперів, критих вагонів для легких вантажів, контейнерів-цистерн. 1969 на базі Кадіїв. заводу металокон­струкцій створ. Стахановський вагонобудівний завод (нині ВАТ), що спеціалізується на виробництві вантаж. вагонів для пере­везе­н­ня мінерал. добрив, лісу, буд. матеріалів, гранульов. і порошкоподіб. вантажів, спеціалізов.залізнич. транс­портерів для пере­везе­н­ня великогабарит.вантажів, пів­вагонів, вагонів-цистерн для нафто­продуктів. З метою забезпече­н­ня вагонобуд. заводів сталевими виливками в м. Кременчук збудовано сталеливар. завод (нині ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод»).

На­прикінці 1980-х рр. в Україні було зосереджено половину вироб. потужностей транс­порт. машинобудува­н­ня СРСР, зокрема тут виготовляли спеціалізов. вагони магістрал. залізниць і пром. транс­порту, вагони-цистерни, великовантажні транс­портери. ДХК «Луганськтепловоз» створ. дизель- та електропо­їзди, трамвайні вагони. На НВО «Дні­пропетровський електровозобудівний завод» роз­роблено 2 типи укр. електровозів. Пита­н­ням роз­витку і організації наук. дослідж. на залізнич. транс­порті значну увагу зосереджено від 1917, зокрема 1918 створ. Екс­перим. ін­ститут шляхів сполуче­н­ня, який поклав початок ВНДІ залізнич. транс­порту (1935), у 1930 з метою при­скоре­н­ня робіт з проектува­н­ня нових вагонів — Центр. вагон­не КБ, 1933 — Н.-д. бюро вагонобудува­н­ня. З метою під­готовки інж. і наук. кадрів у галузі В. і вагон. господарства створ. транс­порт­ні ВНЗи, зокрема в Україні — Дні­проп. і Харків. ін­ститути інж. залізнич. транс­порту. У заг. системі транс­порт. машинобудува­н­ня СРСР Україна була одним із осн. регіонів, який по­стачав вантажні вагони для залізнич. транс­порту. У звʼязку з цим 1961 на базі Н.-д. бюро вагонобудува­н­ня створ. ВНДІ вагонобудува­н­ня з філією по вантаж. вагонах у м. Кременчук. Правона­ступником цієї філії став Вагонобудува­н­ня Український науково-дослідний ін­ститут (УкрНДІВ), спів­роб. якого ви­вчають наук.-практ. про­блеми створе­н­ня конкуренто­спромож. рухомого складу. Зокрема під керівництвом А. Радзіховського створ. метод імітац. моделюва­н­ня, що використовує можливості сучас. обчислюв. машин і забезпечує кон­структивне компонува­н­ня вагонів з модулів. Укр. фахівцями виконано низку н.-д. робіт щодо вибору і об­ґрунтува­н­ня найраціональніших параметрів і кон­структив. схем, типорозмір. рядів вантаж. вагонів, екс­перим. оцінки ходових і динаміч. властивостей ново­створ. вагонів різних типів, зокрема створ. низку нових моделей вантаж. вагонів — вагонів-хоперів, вагонів-цистерн, залізнич. транс­портерів, вагонів для промисловості. За роз­робле­н­ня і впровадже­н­ня у серійне виробництво критих саморо­з­вантажувал. вагонів-хоперів для сипких вантажів групі фахівців 1981 присуджено Держ. премію СРСР, серед них 8 укр. спеціалістів із Крюків. та Дні­продзержин. вагонобуд. заводів і УкрНДІВ. Фахівці спеціалізов. кон­структор. від­ділу ВАТ «Азовмаш» створили сучасні високоефективні вагони-цистерни під­вищ. вантажопід­йомності. Знач. внесок у роз­виток і вдосконале­н­ня вагонів-цистерн зробили М. Кельріх та В. Бубнов. Спів­роб. Окремого КБ залізнич. транс­портерів (Луганськ) спільно з УкрНДІВ створ. і ви­пробували нові залізничні транс­портери платформного і колодязеподіб. типів, зчепні і зчленовані транс­портери для пере­везе­н­ня великогабарит. вантажів великої маси, виробництво яких здійснює ВАТ «Стаханов. вагонобуд. завод». Внаслідок конверсії до складу наук.-тех. потенціалу В. уві­йшли деякі організації ВПК України, серед них — НВО «Кондиціонер», НДІ «Електроважмаш» (обидва — Харків), Центр. НДПІ «Тайфун» (Миколаїв), ПКБ «Едельвейс» (Ужгород). Н.-д. роз­робки у галузі В. базуються на результатах фундам. теор. та екс­перим. дослідж. В. Лазаряна, який створив наук. школу механіків, і його учнів з Дні­проп. університету залізнич. транс­порту — Є. Блохіна, В. Дановича, М. Коротенка, Л. Манашкіна, О. Савчука, а також Г. Богомаза, С. Редька, В. Ушкалова (Ін­ститут тех. механіки НАНУ і НКАУ, Дні­пропетровськ) — з теорії по­здовжньої динаміки, взаємодії вагонів і залізнич. колії, коливань вагонів та ін. питань динаміки, П. Шевченка (Укр. академія залізнич. транс­порту, Харків) — у галузі міцності вагонів, А. Асніса, Б. Горбунова, Г. Раєвського (Ін­ститут електрозварюва­н­ня НАНУ, Київ) — у галузі зварних кон­струкцій вагонів. Наук.-тех. забезпече­н­ня галузі здійснює УкрНДІВ, проект­ні роботи щодо пере­профілюва­н­ня вироб. потужностей виконує Укр. ін­ститут з проектува­н­ня під­приємств важкого машинобудува­н­ня (Харків), кон­структор.-технол. забезпече­н­ня — завод. тех. служби і Окреме КБ залізнич. транс­портерів. Підпр-ва галузі спів­працюють із залізницями України, фірмами Німеч­чини, Франції, Канади, Росії, Польщі, продукцію екс­портують до Фінляндії, Куби, Китаю, Індії тощо. Нині актуал. пита­н­нями В. є створе­н­ня і освоє­н­ня виробництва нового, конкуренто­спромож. рухомого складу для роз­витку пасажир. і вантаж. пере­везень, залуче­н­ня до його виготовле­н­ня вітчизн. виробників, реконструюва­н­ня і тех. пере­оснаще­н­ня потужностей для його виготовле­н­ня тощо, що зменшить імпорт­ну залежність України в по­стачан­ні рухомого складу із країн СНД і Зх. Європи. Для виріше­н­ня цих питань за­проваджено Держ. про­граму «Роз­виток рейкового рухомого складу соц. при­значе­н­ня для залізнич. транс­порту і міського господарства» (1998) та низку ін. заходів.

Літ.: Шевченко П. В., Горбенко А. П. Вагоны промышлен­ного железнодорожного транс­порта. К., 1980; Соколов М. М. и др. Вагон­ное хозяйство на промышлен­ном железнодорожном транс­порте. К., 1981; Лазарян В. А. Динамика транс­порт­ных средств: Избр. тр. К., 1985; Шадура Л. А. Развитие отечествен­ного вагон­ного парка. Москва, 1988; Кузьмич Л. Д. Этапы развития отечествен­ного вагоностроения. Москва, 1996; Приходько В. И. Комплексная механизация и автоматизация производствен­ных процес­сов в вагоностроении. Т. 1. Х., 1996; Його ж. Комплексная механизация и автоматизация производства сварных кон­струкций в вагоностроении. Т. 2. П., 1999; Лукин В. В. Конструирование и расчет вагонов. Москва, 2000.

В. С. Лагута, А. В. Донченко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю