БІОЦЕНОЛО́ГІЯ — наука про біоценози, їх склад, будову, пошире­н­ня, часову й просторову динаміку, особливості взаємовід­ношень між їхніми компонентами, корисні функції та охорону. Термін «Б.» за­пропоновано 1918 швейцар. геоботаніком Г. Ґамсом. Роз­виток цієї галузі знань за кордоном повʼяз. із працями Ф. Даля в Німеч­чині, Ф. Клементса і В. Шелфорда в США, П. Пальмґрена у Фінляндії, В. Догеля, А. Владимирського, В. Беклемішева, Д. Кашкарова в Росії. В Україні широкопланові біо­ценолог. дослідж. проводяться вченими Ін­ституту зоології, Ін­ституту гідробіо­логії, Ін­ституту біо­логії пд. морів НАНУ, біол. факультетів ВНЗів. Важливими пита­н­нями Б. є видовий склад, просторова будова, пошире­н­ня, добова, сезон­на, річна динаміка біо­ценозів, їх популяцій, трофіч. груп, взаємовід­ношень між госп. важливими видами й симбіо­тичними, пере­важно паразитичними, мутуалістичними і хвороботворними організмами, а також штучне формува­н­ня високо­продуктив. і стійких до шкідливих біо­тич. впливів лісових, аграр. і вод. біо­ценозів. Б. тісно повʼязана з біогеоценологією, оскільки ви­вчає живий блок біо­геоценоз. екосистеми, синекологією, предметом дослідже­н­ня якої є взаємовід­ноше­н­ня різноманіт. угруповань організмів, зокрема біо­ценозів, із середовищем їх існува­н­ня, а також фітоценологією, зоологією, мікробіологією, аутекологією, демекологією та біогеографією.