Бразилія, Федеративна Республіка Бразилія (Brasilia, Republica Federativa do Brasil)

БРАЗИ́ЛІЯ, Федеративна Республіка Бразилія (Brasilia, Republica Federativa do Brasil) — найбільша за територією та населе­н­ням держава Пів­ден­ної Америки. На Пн. межує з Венесуелою, Гайаною, Суринамом, Франц. Ґвіаною; на Пд. — з Уруґваєм, на Зх. — з Арґентиною, Параґваєм, Болівією і Перу, на Пн. Зх. — з Колумбією. На Пн. і Сх. омивається Атлантич. океаном. Площа 8,5 млн км² (пʼята за тер. країна в світі після Росії, Китаю, Канади і США). Насел. 174 млн осіб (2002). Столиця — Бразиліа (2,05 млн осіб). Найбільші міста: Сан-Пауло (10 млн осіб), Ріо-де-Жанейро (6,5 млн осіб), Сальвадор (2,2 млн осіб), Бело-Горизонте (2,1 млн осіб), Ресифе, Куритиба, Порто-Алеґре, Белен, Манаус. Європейці (португальці, італійці, німці, іспанці, українці та ін.) становлять 54 %, мулати — 39 %, африканці — 6 %, азіати (японці, індійці, араби) — 1 %, індіанці — 0,2 %. Мови: португал. (держ.), англ., нім., італ. Віро­сповіда­н­ня: католики — 89 % (чимало католиків афр. походже­н­ня дотримують також культ «кандомбле»), проте­станти (лютерани, методисти), юдеї. Осн. релігія — католицизм. Грош. одиниця — реал. Б. — федеративна республіка, до складу якої входять 22 штати, 4 території і столич. федерал. округ. Глава держави — президент. Законодав. орган — Нац. кон­грес, що складається з Сенату і Палати депутатів. У країні діють 19 політ. партій, основними з яких є: Партія бразил. демократ. руху, Партія ліберал. фронту, Партія трудящих.

До приходу європейців Б. населяли індіан. племена араваків і карибів на Пн., тупі-гуарані — на сх. узбереж­жі і в долині Амазонки, ге — на Сх. і Пд. країни, пано — на Заході. Першим з європейців Б. від­відав 1500 португал. мореплавець П.-А. Кабрал. У серед. 16 ст. територія була проголошена португал. колонією. 1808 до Б., рятуючись від Наполеона, емігрував король Португалії Дом Жоао II. Б. стала королівством. Після поверне­н­ня на батьківщину короля його син Педро проголосив незалежність Б. (7 вересня 1822). У 1889 країна стала республікою — Сполученими Штатами Бразилії. 1930 владу в країні захопила військ. хунта, що керувала нею до 1945. Від 1945 до 1964 в країні був демократ. режим, тоді ж столиця з Ріо-де-Жанейро пере­несена до м. Бразиліа, яке було збудоване у 1950-х рр. Пере­несе­н­ня столиці, на думку уряду, мало стимулювати роз­виток централ. обл. країни. 1964 знову стався військ. пере­ворот, і на­ступні 5 президентів були військовими. Тільки від 1974 почалися демократ. зміни. 1967 країну пере­йменовано на Федеративну Респ. Бразилія. Б. є чл. ООН, ОАД.

Домінантними територ. ознаками Б. є Амазон. низовина і Бразил. плоскогірʼя. Амазон. низовина за­ймає більш як третину тер. країни. Значна її частина — це болота і заплави, а також густі тропічні ліси. На Пн. від неї — Ґвіанське плоскогірʼя з найвищою точкою Б. — горою Піко-да-Небліна (3014 м). Бразил. плоскогірʼя охоплює основну частину Пд. Сх. країни. Його вис. від 300 до 900 м, деякі вершини під­носяться вище за 2200 м (Піко-да-Бандейра — 2890 м, Педра-Аку — 2232 м). Найбільші ріки: Амазонка (з притоками Ріо-Неґре, Тапажос, Мадейра), Токантінс, Сан-Франциско. Клімат змінюється залежно від регіону — від вологого тропічного до помірного. Середньорічна температура в Белені (гирло Амазонки) коливається в межах від +22 °С до +31 °С. В Ріо-де-Жанейро температура січня від +23 °С до +29 °С, липня — від +17 °С до +24 °С. В деяких гірських регіонах зим. температура знижується до — 6 °С. Рослин­ність країни дуже різноманітна, особливо в бас. Амазонки. Пере­важають ліси, зокрема вічнозелені, на Бразил. плоскогірʼї — савана. У тропіч. лісах Б. росте понад 40 тис. видів рослин, живуть тисячі різних комах, екзотичних птахів та звірів. Серед рослин — пальми (зокрема карликові), бегонія, лавр, мирт, мімоза, мангрові дерева, кактуси, ананас, смоковниця звичайна, банан, манґо, гуава, апельсин, анона. Фауна: мавпи, панцерники, папуги ара, риби-піраньї, анаконди, пуми, ягуари, оцелоти, лисиці, пекарі, тапіри, мурахоїди, лінивці, опосуми, алігатори, бушмастери (отруйні змії). Великі нац. парки: Амазонія, Араґуая, Іґуасу, Піко-да-Небліна та ін.

Згідно з класифікацією ООН, Б. входить до «десятки» провід. країн світу. В економіці країни важливу роль ві­ді­грає іноз. капітал (США, Німеч­чина, Японія та ін.). Обсяг ВНП (2000) — 760,35 млрд дол. США, на душу населе­н­ня — 4420 дол. США. Б. посідає 8-е м. у світі за обсягом свого екон. потенціалу (45 % ВНП усієї Лат. Америки). Власними запасами нафти потреби країни забезпечені більше ніж на 50 %. Значні поклади камʼяного вугі­л­ля. За запасами заліз. руди (понад 80 млрд т) Б. посідає 1-е м. у світі. Корисні копалини: марганець, боксити, нікель, уран, олово, вольфрам, хром, тантал, золото, берилій, цирконій та ін. Добувають високо­якісний кри­сталіч. кварц та алмази. Найроз­виненішою галуз­зю промисловості є машинобудува­н­ня (понад 30 % усього пром. виробництва). Швидкими темпами роз­вивається електрон­на пром-сть. Роз­винені чорна металургія, нафтохімія, деревооб­робна, текс­тильна, харчова промисловості. Б. має нац. космічну про­граму, спрямовану на роз­робле­н­ня косміч. технологій і створе­н­ня власних штуч. супутників Землі. За обсягами виробництва й екс­порту с.-г. продукції Б. посідає 1-е м. у Лат. Америці й 2-е у світі, по­ступаючись лише США. На с. госп-во припадає 12 % ВВП країни, в ньому задіяно 20 % економічно активного населе­н­ня. Б. на 1-му м. у світі за виробництвом кави (2,7 млн т), 2-му за виробництвом какао. Країні також належать провід­ні місця за обсягами виробництва сої, бананів, апельсинів, цукр. тростини, кукурудзи, квасолі. Щоріч. збір зерн. культур — від 70 до 75 млн т. На Б. припадає 13 % світ. виробництва мʼяса (один із провід­них виробників яловичини у світі). Екс­порт с.-г. продукції приносить країні найбільші валютні надходже­н­ня. Осн. торг. партнери — країни ЄС, США.

Б. — країна активного вʼїзного туризму. У Б. діє Музей сучас. мистецтва (колекція екс­понатів з багатьох країн світу), Нац. музей (понад 4 млн екс­понатів з геології, ботаніки й антропології), Музей індіанців, Істор. музей, ХМ — у Ріо-де-Жанейро, Музей сучас. мистецтва в Сан-Пауло. В Бразиліа є ботан. сад, зоопарк; в Ріо-де-Жанейро — гора Корковадо зі статуєю Христа Спасителя. Приваблює туристів один із найбільших у світі водо­спад Іґуасу в одно­ймен­ному нац. парку, що знаходиться на кордоні Б. з Арґентиною і Параґваєм.

Б. однією з перших (26 грудня 1991) ви­знала незалежність України. Дипломат. від­носини встановлено 11 лютого 1992. Початок офіц. дво­сторон. контактам на між­урядовому рівні покладено візитом до Б. у січні 1995 спец. пред­ставника Президента України Б. Тарасюка, який взяв участь в інавгурації новообраного Президента цієї держави Ф. Е. Кардозу. У жовтні 1995 від­бувся 1-й офіц. візит Президента України Л. Кучми до Б., під час якого було під­писано Договір про дружні від­носини та спів­робітництво між 2-ма державами. Це перший документ такого значе­н­ня, який Україна під­писала з країною Лат. Америки. Посольство Федератив. Респ. Б. в Україні офіційно діє від 4 січня 1995. Від липня 1995 в Б. функціонує Посольство України. 24 серпня 1996 було від­крито Ген. консульство України в шт. Парана (м. Куритиба). У червні 1995 в Україні створ. товариство «Україна–Б.». У Б. проживає бл. 500 тис. громадян укр. походже­н­ня (70 % — у сільс. місцевості; 75 % зосереджено в шт. Парана, 9 % — у шт. Санта-Катарина та ін.). Гол. осередки українців — м. Прудентополіс, Куритиба, Сан-Пауло. Перші укр. емі­гранти зʼявилися там на­прикінці 19 ст. Це були селяни з Буковини, що оселилися у пд. частині шт. Парана. 1891 невелика група селян зі Сх. Галичини заснувала колонію Санта-Барбара в повіті Палмейра. Масова ж еміграція українців до Б. тривала 1895–99, коли під час т. зв. «бразилійської гарячки» понад 15 тис. селян пере­важно з Пн.-Сх. Галичини прибули на сезон­ні роботи. Умови життя перших укр. поселенців у Б. були над­звичайно важкі. Бразилій. уряд від­мовився надавати їм допомогу. 1896 центром поселе­н­ня укр. ім­мі­грантів стало м. Прудентополіс. Вони також створили свої колонії в Антоніо Олінто, Сантос-Андраде, Ріо-Кларо, Доризон, Ірасеме та ін. місцевостях. Друга хвиля укр. еміграції припадає на 1907–14, коли до Б. пере­селилися ще 15 тис. українців (пере­важно вихідці зі Сх. Галичини). Від­повід­но до урядової про­грами частина прибулих одержала наділи землі у 25–30 га, інші пішли працювати на будівництво залізниць. У цей період зʼявилися нові укр. колонії — Іваї, Іраті, Ітапара, Вера-Гуарані та ін. Не­зважаючи на важкі умови життя укр. поселенців, їхня кількість в Б. напередодні 1-ї світової війни становила бл. 45 тис. осіб. На поч. 20-х рр. в околицях м. Прудентополіс діяли 23 укр. школи, 9 церков і каплиць, 10 філій Укр. Союзу. Загалом укр. громада у Б. 1922 мала вже 64 школи. Над­звичайно велику допомогу укр. школі у Б. надав митрополит Андрей Шептицький, який особисто від­відав числен­ні укр. громади в Б., активізував роботу «Шкіл. союзу». Укр. школу в Б. під­тримувало товариство «Просвіта» (подекуди зу­стрічається з на­звою «Товариство ім. Т. Шевченка»), яке почало діяти 1902 у Куритибі, а згодом і в ін. місцях поселе­н­ня українців. Напередодні 1-ї світової війни у Б. було вже 32 від­діле­н­ня «Просвіти». Значно активізував життя у Б. т. зв. «Доризонський зʼїзд» (1922, м. Доризона), проведений за сприя­н­ня митрополита Андрея Шептицького і пред­ставника уряду ЗУНР П. Карманського. 1931 о. Д. Сідлецький організував молодіжну організацію «Молоде козацтво», що по­жвавило діяльність укр. православ. громади у Б. Укр. культурне життя було припинене на­прикінці 30-х рр., коли бразилій. уряд 1938 заборонив діяльність усіх небразилій. т-в і на­вча­н­ня мовами різних етніч. груп. Третя хвиля укр. еміграції до Б. від­булася між 2-ма світ. війнами, коли до країни прибуло бл. 9 тис. селян не тільки з Галичини, а й Волині та Поліс­ся, менше з Буковини і Закарпа­т­тя. Оста­н­ня, 4-та хвиля еміграції, охоплює 1946–51, коли з таборів для пере­міщених осіб у Німеч­чині та Австрії до Б. прибуло майже 7 тис. українців, серед яких був досить високий від­соток інтелігенції. Згодом частина з них емігрувала до США і Канади, однак більшість залишилася у Б. У цей період у Б. було до­зволено ви­вчати інші мови, зокрема й українську, але поза обовʼязковою про­грамою. Нині у Б. не існує шкіл, у яких всі предмети викладалися б українською мовою. 1991 був пере­ломним в житті укр. шкільництва у Б. Укр. мова була знову за­проваджена у 4-х держ. гімназіях (у місцевостях Лінія Есперанса, Тижуко Прито, Маркондес, Лігасон). Крім того, укр. мову продовжують викладати в Малій семінарії св. Йосафата отців Василіян у м. Прудентополіс та Вищій духов. семінарії у м. Куритиба у субот. школах. Найбільше укр. поселень зосереджено в пд.-сх. частині шт. Парана, яку інколи називають Бразилій. Україною. У м. Прудентополіс проживає майже 25 тис. осіб укр. походже­н­ня (прибл. 3/4 насел. міста). Столиця шт. Парана — м. Куритиба — другий найбільший центр концентрації укр. громади (понад 25 тис. осіб). Одне з перед­мість Куритиби має назву Нова Галичина. Третім масовим скупче­н­ням українців є м. Сан-Пауло, де проживає понад 5 тис. громадян укр. походже­н­ня.

Майже 80 % бразильців укр. походже­н­ня зайняті у с. госп-ві. Прибл. 20 % українців працюють на пром. під­приємствах, у торг. установах, муніципал. та держ. органах, дехто є власниками невеликих майстерень, крамниць, меблевих ф-к тощо. Окремі пред­ставники укр. громади володіють пром. під­приємствами, як правило, у сфері пере­робки харч. продукції. У Куритибі їм належать від­носно великі пром. під­приємства: паперова ф-ка «Подолянка», деревооб­робна майстерня «Одеса» та ін.

Серед українців — мешканців Б. є письмен­ники, поети, пере­кладачі. Найві­домішим укр. письмен­ником-пере­кладачем, пред­ставником перших хвиль еміграції, був П. Карманський, який на поч. 20-х рр. тривалий час жив і працював у Б. і залишив спогади про цей період свого життя «Між рідними в Пів­ден­ній Америці». Він під­готував статути «Укр. союзу в Б.», ставлячи першочерг. зав­да­н­ням організацію укр. шкільництва. Ві­домі також громад. та культурні діячі С. Кобилянський, В. Куц і О. Шпитько, єпис­коп Й. Мартинець, письмен­ник С. Калинець. Остан­нім часом у Б. серед читачів здобули ви­зна­н­ня такі літератори, як О. Колодій і В. Селянська-Вовк. О. Колодій пере­клала португал. мовою низку творів Т. Шевченка. В. Селянська-Вовк, крім низки власних творів, видала португал. мовою «Антологію української літератури» і зб. сучас. укр. поезії «Соняшник». Серед бразильців укр. походже­н­ня є лікарі, фармацевти, інженери, юристи, вчителі. Серед науковців ві­домі О. Борушенко — фахівець з історії України й істор. демо­графії, мово­знавець Н. Киричук, іхтіолог Ф. Великохатько, археолог І. Хмиз, фахівець з агрономії О. Заболотний, геолог Н. Манушенко, мікробіо­лог Д. Рибка, нейрохірург А. Антонюк, історики М. Гец, М. Вовк та ін. Ві­домі також дослідж. історії рідної школи у Б. о. В. Зінька. Досить помітним є вплив укр. громади на су­спільно-політ. життя Б. Так, у парламенті шт. Парана депутатом від укр. громади протягом кількох років була В. Вічимишин-Ажіберт. Завдяки їй у новій кон­ституції штату було зафіксовано право ви­вче­н­ня української мови в урядових школах, де на­вчаються діти бразильців укр. походже­н­ня. 1985 у Паран. університеті (м. Куритиба) при Департаменті модер. іноз. мов введено додатк. вечірні лекторати япон., польс., рос., укр. мов. Курс української мови роз­рахов. на 7 семестрів, працює за спец. про­грамою, роз­робленою його кер. проф. В. Кульчинським, який також очолює Шкіл. раду при Укр.-Бразилій. центр. ре­презентації (УБЦР). Цей курс реалізується також з допомогою і наук. обміном з Канад. ін­ститутом укр. студій і НАНУ. Окрім того, в Університеті проводяться щорічні курси під­вище­н­ня кваліфікації вчителів української мови. 1988 від­крито укр. бібліотеку. У Б. існують різні укр. громад. обʼ­єд­на­н­ня та організації. Нині найбільшим обʼ­єдн. є УБЦР. Її гол. мета і зав­да­н­ня — пред­ставляти укр. громаду в урядах штатів, а також встановлювати контакти з українцями за межами Б. До складу УБЦР входять такі організації: Товариство прихильників укр. культури, Хлібороб.-освіт. союз, Укр. католиц. церква, УАПЦ, Укр.-бразилій. клуб, Асоц. укр.-бразилій. молоді, Укр.-бразилій. фундація та ін. Серед них найбільшим громад. осередком є Хлібороб.-освіт. союз. Він має хор, фольклорну групу «Барвінок», щотижневу радіо­станцію «Укр. хвиля», при ньому діють Літ.-спортивний клуб молоді та Організація укр. жінок. Широко ві­домі в Б. укр. ансамблі і фольклорні групи, які діють на її теренах, — «Барвінок» з Куритиби, «Веселка» з Прудентополіса, «Калина» з Юніон-да-Вікторія та ін. Укр. Церква в Б. ві­ді­гравала і продовжує ві­ді­гравати значну роль в збережен­ні нац. самосві­домості бразилій. українців. Перші укр. каплиці були збудовані 1897, 1902 зведено деревʼяну церкву у Серра-до-Тигре, 1903 — церкву св. Духа у колонії Маркосинко, Парана (обидві збереглися донині). Першим укр. часописом у Б. була «Зоря» (1907). Серед ін. друков. ви­дань: «Наша думка», «Наш напрям», «Місіонер у Бразилії», «Україна», «Український місіонер», «Український місіонер у Бразилії», «Праця», «Хлібороб» та ін. 1961 на площі «Україна» у Куритибі встановлено памʼятник Т. Шевченку, згодом в м. Прудентополіс і Порто-Алеґре. Нині встановлено звʼязки між окремими регіонами Б. та України, зокрема у 2000 під­писано меморандум про спів­робітництво між Києвом та Ріо-де-Жанейро. В економіці обох країн є тенденція до зро­ста­н­ня заг. торг. обороту між ними (2000 він становив 140 млн дол. США), збільше­н­ня товар. номенклатури дво­сторон. торгівлі.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю