КОСТЕ́НКО Ніколай (Costenco Nicolai; 21. 12. 1913, Кишинів — 20. 07. 1993, там само) — молдавський письмен­ник. Народний письмен­ник Молдавської РСР (1990). Державна премія Молдавської РСР (1988). На­вчався в Яс­ському університеті (Румунія, 1932–36). Працював у редакції журналу «Viaţa Basarabiei» («Бес­са­рабське життя», 1932–40), «Нис­трул» («Дністер»); генеральний секретар Союзу письмен­ників Бес­сарабії (1940–41). Заарештований 23 червня 1941 за звинуваче­н­ня у ан­тирадянській діяльності, засуджений до 7-ми років таборів. Від­бував покара­н­ня у Сибіру (РФ). Реабілітований 1956. Автор збірки «Poezii» («Вірші», 1937), «Ore» («Годин­ник», 1939), «Elegii păgâne» («Язичницькі еле­гії», 1940), «Поезий ной» («Нові вір­­ші», 1960); російською мовою — «Пос­­тоянство» (1959) та «Молдавские напевы» (1961); роману «Северо­град» (1963, частина 1; 1970, частина 1–2), присвячений трудівникам російської Пів­ночі; збірки оповідань «Норицул ому­­луи» («Щастя людини», 1966) — про життя молдавського села; пʼєс, зокрема «Сергей Лазо» (1967). Пе­­реклав окремі твори О. Блока, Ш. Бодлера, Гомера, Ф. Достоєвського, С. Єсеніна, М. Лермон­това, О. Пушкіна, Л. Толстого. Його пере­клади поеми «Гайдамаки», віршів «Ой я свого чоловіка…», «Закувала зозуленька…», «Ой сяду я під хатою…», «Якби мені, мамо, намисто…» уві­йшли до молдавського ви­да­н­ня ви­браних творів Т. Шев­ченка «Версури алесе» (Киши­нэу, 1961). Написав ста­т­тю «Taras Şev­cen­ko» («Viaţa Basarabiei», 1937, № 10).