Авіація
АВІА́ЦІЯ (франц. aviation, від лат. avis — птах) — 1) узагальнена назва літальних апаратів, важчих за повітря, призначених для польотів у навколоземному повітряному просторі; 2) сукупність структур і організацій, що застосовують літальні апарати й мають аеродроми та техніку, що забезпечує польоти. Розрізняють Авіацію цивільну й Авіацію військову. Перша поділяється на транспортну (для перевезень пасажирів і вантажу) та авіацію, що застосовується в нар. госп-ві (напр., у с. госп-ві для боротьби із шкідниками, внесення мінерал. добрив, дефоліації; при охороні лісів від пожеж; для нагляду за магістрал. нафто- та газопроводами; при топогр. зніманні значних територій земної поверхні тощо). Перші теор. обґрунтування літал. апарата, важчого за повітря, зробив італ. учений Леонардо да Вінчі на поч. 16 ст. 1 липня 1754 рос. учений М. Ломоносов продемонстрував модель гелікоптера із співвісними гвинтами. Перші практ. роботи зі створення безмоторних літал. апаратів, важчих за повітря, почалися у 2-й пол. 19 ст. Піонерами в цій справі були франц. моряк Ле Брі (у 1857–67 здійснив польоти на планері) та німецький інж. О. Лілієнталь (побудував і випробував у 1891–96 кілька планерів). 1881 в Росії мор. офіцер О. Можайський отримав привілей (патент) на «повітряний снаряд, обладнаний паросиловою установкою». До цього, у 1869–76 О. Можайський неодноразово приїздив у с. Вороновиця (нині смт Вінн. обл.), де працював над моделлю майбут. літака. 1882 літал. апарат був збудований, але мав вади у силовій установці й після доробки в 1885 під час зльоту зазнав аварії. У 1887–88 спробу побудувати літак (пароліт) зробив київ. інж. Ф. Гешвенд. Розробка двигуна внутр. згоряння дала поштовх дальшому розвиткові й удосконаленню А. Американці, брати О. і В. Райт, встановивши на свій літак двигун внутр. згоряння, який працював на гасі, 17 грудня 1903 здійснили перший в історії авіації політ на літал. апараті з мотором. Улітку 1909 першим в Україні й Рос. імперії на планері власної конструкції в повітря піднявся одесит М. Єфимов, електрик за фахом. Навесні 1910 на льот. полі Одес. аероклубу М. Єфимов здійснив політ на літаку з двигуном внутр. згоряння «Фарман-ІV». Майже одночасно з ним, 23 травня 1910, на Сирец. іподромі проф. Політех. інституту О. Кудашев піднявся в небо на літаку власного виробництва «Кудашев-1». А 16 червня на Куренівському полі в Києві почав дослідні польоти на біплані «С-2» майбут. визначний авіаконструктор І. Сікорський, який 29 грудня 1911 на літаку «С-6» побл. Києва встановив перший світ. рекорд швидкості з екіпажем (три особи) — 111 км/год. Розвиток А. в Україні пов’язаний з іменами А. Уфімцева, Б. Стечкіна, С. Гризодубова, О. Мікуліна, що заклали основи авіац. моторобудування, а також Ф. Бєлкіна, В. Григор’єва, братів Касяненків, які будували літаки. Вагомий внесок у розвиток теорії і практики літакобудування зробили: Л. Мацієвич, якому належить ідея будування авіанос. кораблів; Є. Крутень — автор теор. праць про повітр. бої та літаки-винищувачі; П. Нестеров, який уперше виконав ряд фігур вищого пілотажу, зокрема 27 серпня 1913 над Сирец. аеродромом у Києві — «мертву петлю» (називають також «петлею Нестерова»), а згодом над аеродромом у Жовкві під Львовом під час 1-ї світової війни, збивши австрій. повітр. розвідника, здійснив перший в історії А. повітряний таран; С. Уточкін та ін. (Див. також: Авіаційно-космічна промисловість, Літакобудування).
Рекомендована література
- Современное воздухоплавание, его культурное, экономическое и политическое значение. К., 1909;
- Фербер Ф. Авиация, ее начало и развитие / Пер. с франц. К., 1910;
- Татен В. Основы авиации / Пер. с франц. К., 1910;
- Вель Д. А. Полет Блерно через Ламанш. К., 1910;
- Вечфинский Г. Мировой воздушный флот в 1924 г. Франция. Англия. Германия. Малая Антанта и наши соседи. Х., 1924;
- Крейсон П. М. Самолеты за 20 лет. Москва; Ленинград, 1934;
- Мощковський Я. Записки пілота. К., 1938;
- История воздухоплавания и авиации в СССР. Москва, 1944;
- Авиация в Украине: Очерки истории. Х., 1995.
Завантажити статтю
