Аналіз музичний

АНА́ЛІЗ МУЗИ́ЧНИЙ — теоретична галузь музико­знавства. А. м. ви­вчає будову муз. твору, його процесуально-драматург. властивості, особливості та специфіку функціонува­н­ня усієї системи муз.-вираж. засобів — елементів муз.-естет. цілісності. Кожний із цих елементів (мелодія, гармонія, фактура тощо) може стати предметом спец. аналіт. досліджень (аналіз інтонаційний, гармонічний, поліфонічний та ін.). Взаємодію всіх параметрів муз. твору (інтонаційного, жанрового, композиційного, драматургічного, структурного тощо) ви­вчає т. зв. цілісний аналіз: твір роз­глядається у єд­ності змісту і форми, теор. та істор. ракурсів, естет., філос. та психол. аспектів, які стосуються не тільки композитор. задуму, але й інтер­претатор. діяльності в усіх її різновидах. Водночас А. м. існує як окрема навч. дисципліна, що ви­вчає заг. композиційну логіку твору, принципи організації муз. форми та окремих засобів муз. виразності, повʼязаних з муз. жанрами й стилями, істор.-культур. контекс­том, а також допомагає опановувати методи роз­кри­т­тя та характеристики специф. худож. змісту муз. твору. Обидві сфери — наукова і практична — роз­вивалися майже паралельно, що зумовлено заг. потребами муз. культури. В Україні актив. роз­виток А. м. як самост. дисципліни від­бувається від­повід­но до етапів становле­н­ня профес. муз. освіти: до поч. 1-ї світової війни; у між­воєн­ний період; від закінче­н­ня 2-ї світової війни до сьогодні. Однією з найхарактерніших рис укр. школи А. м. є її без­посеред. звʼязок з муз. жи­т­тям, його практ. потребами на кожному із цих етапів. До поч. 1-ї світової війни А. м. ще не був самост. наук. дисципліною, але ві­ді­гравав важливу практ. роль у профес. освіті музикантів і в муз. творчості. Так, у діяльності фундатора укр. профес. композитор. школи М. Лисенка велике значе­н­ня мало аналіт. осмисле­н­ня зх.-європ. традицій, специфіки укр. муз. мисле­н­ня та, особливо, осягне­н­ня практ. досвіду нар.-муз. творчості. Від­кри­т­тя Київ. та Одес. консерваторій у 1913, Харківської у 1917 та формува­н­ня роз­галуж. системи ін. муз.-освіт. закладів в Україні створили необхідні умови для виникне­н­ня самост. профес. муз.-теор. школи, обовʼязковою складовою якої був А. м. Провід­на роль у її становлен­ні належить проф. Київ. консерваторії Б. Яворському, який роз­робив теорію муз. мисле­н­ня (музика як різновид мовле­н­ня та спілкува­н­ня), без­посередньо повʼязану з муз. виконавством, і виховав плеяду видат. музико­знавців 20 ст., серед яких В. Цук­керман — один з фундаторів комплекс. методу аналізу муз. творів. Від 20-х рр. 20 ст. посилюється взаємозвʼязок укр. школи А. м. та рос. теор. музико­знавства. Водночас у 1-й пол. 20 ст. завершується становле­н­ня укр. муз. фольклористики як самост. науки, в основу якої покладено дослідже­н­ня нац. специфіки укр. муз. фольклору Ф. Колес­си та К. Квітки. 1939 від­криваються Львів., а 1965 — Донец. консерваторії; кількість муз. училищ досягає 50, у їхні навч. плани введено обовʼязк. дисципліну — «аналіз муз. форм», згодом — «аналіз муз. творів» для композиторів, виконавців і музикантів. У різних консерваторіях України виникають своєрідні школи А. м. У Києві таку школу очолювала Н. Горюхіна — автор числен. досліджень, присвячених заг. пита­н­ням А. м., про­блемам по­єд­на­н­ня муз. стилю і форми, еволюції сонатної форми та форми періоду. Її справу продовжили І. Котляревський, М. Ковалінас, В. Москаленко, І. Коханик, Н. Орлова. Так, напр., специфіка автор. курсу аналізу муз. творів В. Москаленка полягає у звернен­ні до про­блем муз. виконавства, тобто А. м. трактується як наук. різновид інтер­претації, спрямованої на дослідж. продуктів композитор. та виконав. творчості. 1965–80 у Київ. консерваторії викладав В. Задерацький — ві­домий фахівець у сфері аналізу сучас. музики (нині проф. Моск. консерваторії). У Харкові існує шк. «аналізу музики», фундатором якої був С. Богатирьов і яку згодом очолював М. Тіц; у Львові цей курс за влас. методикою читає Я. Якубʼяк, в Одесі — С. Шип. 1990 на базі каф. теорії музики Нац. муз. академії України (Київ) створено укр. наук.-метод. центр аналізу музики, який обʼ­єд­нав музикантів-аналітиків консерваторій Києва, Харкова, Одеси, Донецька та багатьох муз. училищ України. Тут досліджують пита­н­ня теорії муз. форми, муз.-теор. систем з аналізу музики, про­блеми аналізу муз. стилів; жанр. системи класич. та сучас. музики, класичні і сучасні «муз. мови» та їх компоненти: композицію, драматургію, гармонію, фактуру, ритм, тембр. організацію, оркестровку тощо; ви­вчають сучасні техніки композиції; роз­робляють методики аналізу муз. «авангарду», окремих видів муз. мистецтва, які виходять за межі «академ. аналізу» (аутентич. муз. фольклор, джаз, поп-музика, рок-музика, кіномузика, ві­деокліп тощо), нові наук. концепції ро­зумі­н­ня сутності поня­т­тя «А. м.», спеціалізацію методики аналізу для різних муз. професій; функцію аналізу в системі ін. муз.-істор. та муз.-теор. дисциплін. Центр під­тримує творчі звʼязки з аналог. муз. центрами Європи; 1999 його чл. брали участь у 4-му європ. кон­гресі у Рот­тердамі (Гол­ландія).

Завантажити статтю