Археології інститут НАНУ

АРХЕОЛО́ГІЇ ІНСТИТУ́Т НАНУ  — науково-дослідна установа НАН України, що займається дослідженням широкого спектра проблем археології та стародавньої історії України. Передісторія Інституту сягає 1919, коли при УАН було створ. комісію, що займалася укладанням археол. карти України. Через 2 р. її перетворено на Археол. комісію, а 1923 — на Археол. комітет при істор.-філол. відділі ВУАН, на базі якого 1924 створ. Всеукр. археол. комітет (ВУАК). Він здійснював розкопки й дослідж. багатьох археол. пам’яток, а також перші багаторічні комплексні археол. дослідж. у зонах новобудов: Дніпрогесу (1927–32), Пд.-Бузької ГЕС (1930–32) та «Азовсталі» в Маріуполі (1930–31). За масштабами робіт археол. експедиція Дніпробуду на той час була однією з найбільших у країні. ВУАК видав 2 вип. звітів польових дослідж.: «Краткие сообщения ВУАК по археологии» (1925), том «Научных записок ВУАК» (1926) та ін. Дослідж. ВУАК обмежувались археол. розкопками; аналізові набутих матеріалів, розробленню істор. проблем належ. уваги не приділяли. 1934, згідно з постановою Президії ВУАН, створ. Інститут історії матеріал. культури ВУАН, який протягом 1934–38 очолював Ф. Козубовський. Інститут став першою наук. установою археол. профілю в Україні. Здійснені комплексні дослідж. багатьох археол. пам’яток, зокрема палеоліт. на Десні, поселень трипіл. культури, курганів доби енеоліту і бронзи, скіф. часу, антич. м. Ольвія, давньоукр. міст. У них брали участь І. Левицький, С. Магура, В. Петров, Л. Дмитров, Л. Славін, Т. Мовчанівський, В. Довженок та ін. Учасниками розкопок були М. Воєводський, П. Борисковський, В. Громов, О. Брюсов, Т. Пассек, Є. Кричевський, Б. Граков, Б. Рибаков, М. Каргер та ін. провідні рос. археологи. Однак Інститут історії матеріал. культури не мав чітко визнач. завдань. Поряд з польов. археол. дослідженнями в ньому розроблялись соціол. проблеми, питання етнографії, історії техніки та ін. 1938 його реорганізовано в Інститут археології АН УРСР із чітко визнач. профілем археол. н.-д. установи. До нього входили 3 відділи (археології первіс. суспільства, антич. світу, феодал. періоду), лаб. археол. технології, а також Ольвій. та Вишгород. археол. заказники. 1939 до Інституту увійшла також Львів. археол. група. У 1938–39 інститут очолював М. Ячменьов, 1940– 41 та 1944–45 — Л. Славін. На поч. 2-ї світової війни Інститут евакуйовано до Уфи. 1944 повернувся до Києва й поновив роботу в складі 4-х відділів — первіс., скіфо-антич., слов’яно-рус. археології, а також Львів. відділу археології. 1951 останній увійшов до створ. у Львові Інституту сусп. наук АН УРСР. 1946 істор.-культур. заказник Ольвія став самост. установою, а 1952 знову у складі Інституту археології АН УРСР. 1954 Інститутові підпорядковано заповідну тер. «Кам’яна могила» побл. м. Мелітополь з унікал. наскельними зображеннями давніх епох. 1956 до складу Інституту увійшов відділ антич. та середньовіч. археології Криму, перевед. з Крим. філії АН СРСР. Відтак Інститут археології АН України перетворився на один з найбільших центрів археол. науки у СРСР. Тут зросли висококваліфік. кадри, здійснено великий обсяг експедиц. та теор. дослідж. Інститут очолювали: П. Єфименко (1945–54), С. Бібиков (1955–68), Ф. Шевченко (1969– 72), І. Артеменко (1973–86), П. Толочко (1987-2016), від 2017 — В. Чабай. До 1974 дослідж. проводилися в 5-ти відділах: первіс. археології, археології раннього заліз. віку, антич. археології, археології Криму та слов’яно-рус. археології. Згідно з сучас. розвитком археол. науки утворено такі відділи Інституту: кам’ян. віку; енеоліту-бронз. доби; скіфо-сармат. археології; антич. археології; археології ран. слов’ян; давньорус. і середньовіч. археології; археології Києва; археології Пн.-Зх. Причорномор’я; фіз.-природничих методів в археології; польових дослідж. та виставок і Археологічний музей. Інститут має наук. архів, де зосереджено понад 95 тис. звітів про польові дослідж., наук. бібліотеку (понад 120 тис. т) та наук. фонди, де утримуються осн. колекції, зібрані під час числен. досліджень археол. пам’яток. У складі Інституту працюють Крим. філіал та заповідник «Ольвія». Нині в Інституті 197 осіб, серед них 113 науковців: 12 — наук.-кер. персоналу, 15 — провідний науковий співробітник, 41 — старший науковий співробітник, 33 — науковий співробітник, 12 — молодший науковий співробітник А також 1 академік і 2 чл.-кор. НАНУ, 20 д-рів і 77 канд. н. Інститут археології НАНУ здійснює н.-д. та координац. роботу, а також наук.-метод. контроль експедиц. досліджень і стану археол. пам’яток в Україні. Має аспірантуру і докторантуру. Видає ж. «Археологія».

Завантажити статтю