Колективна безпека

КОЛЕКТИ́ВНА БЕЗПЕ́КА – система закріплених у Статуті ООН норм міжнародного пра­­ва, що регулює порядок колективного прийняття на державному рівні рішень щодо застосування сили з метою підтримання або відновлення міжнародного миру та безпеки. Термін «К. б.» запроваджено у прак­­тику міжнар. відносин 1922 у рамках Ліги Націй.

Після 2-ї світової вій­ни, окрім Статуту ООН, він знай­­шов своє правове закріплення у низці ін. міжнар. документів, зокрема у Гельсин. Заключ. акті Наради з безпеки і співробітництва у Європі 1975. Центр. ідеєю К. б. є постійне підтримання балансу сил, яке полягає у перешкоджанні всіма країнами-чл. міжнар. співтовариства зброй. агре­сії з боку будь-якого чл. спільноти. Країни-учасниці К. б. зо­­бов’язані безумовно прийняти існуючий статус-кво і відмовитися від застосування сили у ін. цілях, окрім як для захисту влас. тер.; домовитися про чітке визначення поняття «агресія», щоб при виникненні відповід. ситуації між ними не виникали розбіжності; бути готовими надати свої ЗС й фінанс. кошти для запобігання актам агресії, навіть якщо вони не зачіпають їхні власні інтереси або навіть їм суперечать; активно протидіяти будь-яким порушенням санкцій, запроваджених щодо країни, визнаної агресором. Спроби Ліги Націй створити систему К. б. зазнали невдачі саме через нездатність виконати ці умо­­ви.

Осн. організац.-правовою гарантією світ. К. б. виступає Рада Безпеки ООН – єдиний орган, який має право від імені ООН вдаватися до дій превентив. або примус. характеру, вклю­­чаючи створення і застосування міжнар. ЗС. Вона визначає наявність будь-якої загрози ми­­рові чи акту агресії, а її рішення мають обов’язк. характер. Система К. б. існує на універсал. та регіонал. рівнях. Осн. складові сучас. універсал. системи К. б.: заг.-визнані принципи та норми міжнар. права, найважливіший серед яких – заборона застосування сили чи погрози силою у міжнар. відносинах; розв’язан­ня міжнар. спорів виключно мир­ними засобами; суверенна рівність держав; повага до осн. прав і свобод людини; невтручання держав у внутр. справи одна одної; мирне розв’язання міжнар. спорів; колективні заходи із роззброєння та запобігання актам агресії й усунення загрози мирові; заходи, спрямов. на зміцнення довіри між державами. Регіон. системи (НАТО, Афр. союз, Ліга араб. держав та ін.) є складовою міжнар. універсал. системи К. б. Пріоритет. напрям їхньої діяльності – розв’язання міжнар. спо­­рів мирним шляхом, оскільки примус. заходи регіон. організації К. б. можуть застосовувати лише за рішенням Ради Безпеки ООН.

Літ.: Абаренков В. П., Красулин Б. П. Разоружение. Москва, 1988; Ильин Ю. Д. Лекции по международному публичному праву. X., 1996; Вплив глобальних політичних, енергоресурсних та екологічних змін на воєнну безпеку держави. К., 2009.

С. В. Різник

Рекомендована література

1. Абаренков В. П., Красулин Б. П. Разоружение. Москва, 1988;Google Scholar
2. Ильин Ю. Д. Лекции по международному публичному праву. X., 1996;Google Scholar
3. Вплив глобальних політичних, енергоресурсних та екологічних змін на воєнну безпеку держави. К., 2009.Google Scholar

Читати у файлі PDF