Розмір шрифту

A

Ліга Націй

ЛІ́ГА НА́ЦІЙ (англ. League of Nations, франц. Société des Nations) — між­народна між­урядова організація. Засн. на Паризькій мирній конференції 1919–20. Знаходилася у м. Женева (Швейцарія). Її статут, роз­роблений спец. комісією на чолі з президентом США Т.-В. Вільсоном, схвалений 28 квітня 1919. Його під­писали 44 держави, серед них і країни, до складу яких входили укр. землі — Польща, Румунія, Чехо-Словач­­чина.

Текст статуту, включений до мирних договорів, укладених державами-пере­можницями у 1-й світ. війні з Німеч­чиною, Австрією, Болгарією, Угорщиною, Туреч­чиною, набув чин­ності 10 січ­­ня 1920 (сенат США від­мовився від вступу до Л. Н. і ратифікації Версальського мирного договору). Він перед­бачав принципи колективної без­пеки (спільних дій країн-членів організації проти агресора) та від­критої дипломатії, обмеже­н­ня озброєнь і від­мову від війн як засобу роз­вʼяза­н­ня між­народних суперечностей, збереже­н­ня «вічного миру» і без­пеки народів та роз­виток спів­праці між націями.

Найвищі органи Л. Н.: Асамблея (скликалася щорічно), Рада (складалася з по­стій. та непо­стій. чл., з часом склад і кількість чл. змінювалися), По­стій. секретаріат (його роботу очолював ген. секр.). У структурі Л. Н. також створено По­стійну палату між­нар. правосу­д­дя, Між­народну організацію праці, низ­­ку по­стійних та тимчасових комісій. Статутом Л. Н. за­проваджено ман­­датну систему управлі­н­ня колоніальних й пі­допічних територій, її складовою час­­тиною стала Мандатна комісія.

1920 заявку про вступ до Л. Н. подав уряд УНР, однак країни Антанти (засновниці Л. Н.) не ви­знали її суверен­ності. Без­­­успішними виявилися й різноманітні зверне­н­ня до Л. Н. урядів УНР на еміграції та уряду ЗУНР. Лише 23 лютого 1921 у звʼязку з протестом Є. Петрушевича Л. Н. ви­знала, що Галичина не є під суверен­ністю Поль­­щі, а тимчасово пере­буває під окупацією цієї держави до оста­­точного виріше­н­ня її долі й що на цій окупованій території польська влада проводить політику утисків українського населе­н­ня. Однак уже 14 березня 1923 конференція послів своїм ріше­н­ням від­дала Галичину Польщі. Одними із зав­дань Л. Н. були юридична й гуманітарна опіка над біженцями та емі­грантами з радянських республік (цим за­ймалася т. зв. Комісія Нансена; див. Ф. Нансен), а також захист гарантованими між­народними договорами прав національних меншин, зокрема щодо українців такі договори під­писали Польща, Ру­­мунія та Чехо-Словач­чина під час Паризької мирної конференції 1919–20. Провід­ники українського національно-визвольного руху в цих країнах неодноразово зверталися до Л. Н. із петиціями й скаргами про поруше­н­ня прав українців на національне освітнє життя, роз­виток ко­оперативного руху в Галичині, нена­да­н­ня їм автономних прав, з приводу пацифікації на зх.-укр. землях тощо. Українські інтереси захищали Є. Петрушевич, С. Витвицький, О. Шульгін, а також українські товариства, що входили у створену для спів­праці з Л. Н. та пошире­н­ня її ідей Між­народну унію, серед них — Українське товариство для Л. Н. (діяло 1921–24) та Західноукраїнське товариство Л. Н. І хоча українські вимоги пере­важно залишалися поза увагою Л. Н., однак такі зверне­н­ня сприяли поширен­ню інформації про українське пита­н­ня в між­народних колах у між­воєн­ні роки.

Із про­блем життя українців в УСРР у Л. Н. роз­глядали лише пита­н­ня, повʼязані з на­да­н­ням допомоги потерпілим внаслідок голоду 1921–23 та голодомору 1932–33. Провід­ну роль у Л. Н. ві­ді­гравали Велика Британія й Франція, що використовували її як інструмент між­нар. політики пере­можців у 1-й світ. війні для збереже­н­ня існуючого становища у поділеному ними світі. 1934, після виходу з Л. Н. Німеч­чини та Японії, її чл. (на за­проше­н­ня 34-х держав) став СРСР. Л. Н. не змогла створити ефектив. системи між­нар. без­пеки, що спричинило по­ступ. занепад її авторитету. Навіть засудже­н­ня агресії СРСР проти Фінляндії та виключе­н­ня зі складу чл. СРСР у грудні 1939 не від­родило його. Напередодні 2-ї світової війни Л. Н. фактично зі­йшла з між­нар. політ. арени. У квітні 1946 на 21-й сесії Ген. асамблеї Л. Н. ця організація самоліквідувалася, а все її майно пере­дано Організації Обʼ­єд­на­­них Націй, одним із чл.-засн. якої була УРСР.

Літ.: Швагуляк М. М. «Пацифікація». Польська ре­пресивна акція у Галичині 1930 р. і українська су­спільність. Л., 1993; Шинкаренко Т. І. Українське пита­н­ня в Лізі Націй // Вісн. Київ. університету між­нар. від­носин. 1997. Вип. 7, ч. 2; Кушнір В. В. Західноукраїнське товариство Ліги Націй (1922–1928) // Вісн. Львів. університету. Сер. істор. 1998. Вип. 33; Колісніченко К. С. Ліга Націй у роз­вит­ку між­народного права. К., 2011.

С. В. Від­нянський

Додаткові відомості

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2016
Том ЕСУ:
17
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Політика
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
55423
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
1 802
цьогоріч:
592
сьогодні:
1
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 43
  • середня позиція у результатах пошуку: 19
  • переходи на сторінку: 2
  • частка переходів (для позиції 19): 310.1% ★★★★★
Бібліографічний опис:

Ліга Націй / С. В. Віднянський // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-55423.

Liha Natsii / S. V. Vidnianskyi // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2016. – Available at: https://esu.com.ua/article-55423.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору