Луб’яних культур Інститут НААНУ

ЛУБ’ЯНИ́Х КУЛЬТУ́Р Інститут НААНУ  — головна науково-дослідна установа, що здійснює наукове забезпечення коноплярства і льонарства в Україні. Засн. 1931 у м. Глухів (нині Сум. обл.) на базі Укр. дослід. станції прядив. культур як ВНДІ конопель. Ініціатори створення — М. Гришко, С. Лебедєв, Д. Лихвар, К. Малуша, Я. Толлочко, А. Хрєнников та ін. 1944 об’єдн. із ВНДІ нових луб’яних культур (Москва) під назвою ВНДІ луб’яних культур, від 1992 — Інститут луб’яних культур УААН, від 2010 — Інститут луб’яних культур та фі­тофармацевт. сировини НААНУ, від 2012 — Луб’яних культур Дослідна станція Інституту сільського господарства Північного Сходу НААНУ, від 2016 — сучасна назва. У структурі — 4 наук. та 1 вироб. підрозділи. В установі працюють 104 особи, з них 3 д-ри та 12 канд. н. Серед відомих учених — С. Берлянд, В. Вировець, П. Голобородько, Л. Горшкова, А. Дьомкін, М. Жуков, І. Лайко, М. Мигаль, Є. Пашин, Г. Сенченко, М. Тимонін. Основні напрями наук. досліджень: селекція льону-довгун­цю і конопель, розроблення й удосконалення технологій їхнього вирощування та збирання, а також перероблення лляної та конопляної сировини; обґрунтування методів визначення якості лубоволокнистої сировини; стандартизація продукції луб’я­них культур; економіка галузей льонарства й коноплярства в ринк. умовах господарювання. Співроб. установи вивели однодомні сорти конопель (це дало змогу механізувати процес їхнього збирання), сорти конопель з високим вмістом волокна, перші в світі сорти однодом. конопель без наркотич. властивостей (ЮСО-31, Золотоніські 11, 15, Глера, Гляна) і наркотич. сполук (Вікторія, Ніка), сорти льону-довгунцю з високими продуктивністю і якістю волокна (Чарівний, Глухівський ювілейний, Глінум, Гладіатор, Глазур); розробили технології механіз. збирання конопель та їхнього первин. оброблення, інструм. методи оцінювання лубоволокнистої сировини. Базова колекція конопель Станції нараховує 488 зразків із 27-ми країн світу, льону — 1330 зразків із 47-ми країн. Видає збірник наук. праць «Луб’я­ні та технічні культури». Перший дир. — М. Алексенко (1931–32), від 2020 — С. Ткаченко.

Завантажити статтю