Лур’є Ноте

ЛУРʼЄ́ Ноте (Натан Михайлович; 02(15). 01. 1906, с. Роз­кішне, нині Гуляйпіл. р-ну Запоріз. обл. — 26. 11. 1987, Одеса) — письмен­ник. Народився у сімʼї ремісника. Закін. пед. технікум у Мінську (1926), літ. від­діл. 2-го Моск. університету (1931). Працював у ред. газет і журналів, у пере­двоєн­ні роки вчителював в Одесі. Дебютував оповіда­н­ням «Вночі на пасовищі» (1929). Публікація роману «Степ кличе» (1932) принесла ви­зна­н­ня офіц. критики: євр. біднота після воєн. дій 1918–20 створює у степ. селі колективне госп-во, починає жити по-радянськи. У серед. 1930-х рр. твір пере­кладено з їдишу укр., рос., молдав. мовами і ви­дано у Києві, Мос­кві, Мінську, Тирасполі. Л. на установ. зʼ­їзді рад. письмен­ників (1934) одержав член. квиток з рук М. Горького. «Одеський Шолохов» дописує другу частину роману (1941), далі третю — доопрацьов. варіант опубл. 1948. Під час 2-ї світової війни працював у військ. пресі. Спів­працював з Євр. антифашист. комітетом, з колективами євр. театрів. 1950 разом з групою євр. діячів культури Одеси (зокрема письмен­никами Х. Вайнерманом, І. Друкером) був заарешт. За звинуваче­н­ням у євр. націоналізмі та спів­праці з амер. роз­відкою засудж. до 15-ти р. увʼязне­н­ня. В одному з концтаборів на Колимі по­зна­йомився з рос. поетом А. Жигуліним. Реабіліт. на­прикінці 1955, повернувся до Одеси. Але навіть на межі 1970–80-х рр. цензура викидала з роману «Перед грозою» (К., 1983) сторінки про сталін. ре­пресії щодо «космополітів». Л. пере­глянув свої творчі орієнтири, зосередився на принципах гуман­ності, морал. від­повід­альності перед читачем. Новий етап творчості знаменують романи і повісті «Історія одного коха­н­ня» (1978), «Лише море та небо» (1978), «В дорозі» (1986), «Дні і роки» (1988; усі — Одеса). Про творчість Л. (понад 40 книжк. вид.), його нариси і публіцистику писали Олесь Гончар, І. Дузь, А. Зорич, Г. Полянкер, А. Незвідський, А. Вергеліс та ін.

Завантажити статтю