Малин

Визначення і загальна характеристика

МА́ЛИН — місто обласного значе­н­ня Житомирської області, райцентр. Знаходиться на р. Ірша (притока Тетерева, бас. Дніпра), за 115 км від Києва та за 102 км від обл. центру. Площа 18 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 28 113 осіб (складає 95,1 % до 1989); станом на 2016 — 26 588 осіб; пере­важно українці, є також росіяни, поляки, євреї. Залізнична станція. Побл. М. проходить автошлях Київ–Ковель–Варшава. М. — одне з найдавніших міст Сх. Європи. Назву міста повʼя­зують з іменем древлян. князя Мала. На думку більшості дослідників, М. виник у 8 ст. як центр одного з древлян. племін. угрупувань. За­знав знач. руйнувань під час походу княгині Ольги на Древлянщину (946) та монголо-татар. навали (13 ст.). Нині Малин. городище (8–13 ст.) — памʼятка археології місц. значен­ня. За документом 1471, зем­лі навколо М. використовували для мисливства та бджільництва, у річках виловлювали багато риби. Після Люблін. унії 1569 у скла­ді Прав­обереж. України М. від Великого князівства Литовського ві­ді­йшов до Польщі. У 16–17 ст. існував Малин. замок — великий оборон. і торг. центр. Його власниками були давні русько-укр. шляхет. родини Немиричів і Єльців. У роки Визв. війни під проводом Б. Хмельницького М. став сотен. містечком Київ. полку. У 2-й пол. 17 ст. тут від­булося багато боїв, майже всі мешканці пере­селилися на Лів­обережну Україну. Після Андрусів. пере­мирʼя 1667 М. залишився у складі Польщі. 1702–04 малинці брали участь у пов­стан­ні під керівництвом С. Палія. 1768 побл. М. діяв гайдамац. загін І. Бондаренка. Після 3-го поділу Польщі 1793 — у межах Рос. імперії. Від 1797 — містечко Радомишл. пов. Київ. губ. Від 1866 — волос. центр. По­ступово тут сформувалася велика євр. громада. 1801 мешкали 2413 осіб, з них 1474 єв­реї, 1847 — від­повід­но 2760 і 1064, 1897 — 4256 і 2547. У серед. 19 ст. було 268 дворів, працювали ку­стар. залізоливар. завод, 2 млини, що­річно від­бувався ярмарок, функ­ціонували православна церква та костел. 1871 групою замож. лю­дей на чолі з радомишл. купцем 2-ї гільдії А. Себером засн. Малинську паперову фабрику. 1873 місц. маєток (нині с. Гамарня, яке знаходиться за 4 км від М.) при­дбала К. Миклуха — мати всесвітньо ві­домого вченого-ман­дрівника М. Миклухо-Маклая (по­бував тут двічі — 1886 і 1887; див. Малинський історико-крає­знавчий меморіальний комплекс, Ми­клухо-Маклаї). Родина Миклух про­живала тут майже пів­столі­т­тя та зробила знач. внесок у культ.-осв. та екон. життя М. 1884 на кошти княгині С. Радзивілл збудовано камʼяний костел у класично-грец. стилі та богадільню. На­прикінці 19 — на поч. 20 ст. функціонували церк.-парафіял. школа, школа для глухонімих дітей і нар. училище. 1902 побл. м-ка прокладено залізницю Київ–Ковель, що стимулювало екон. роз­виток. Під час воєн. дій на­прикінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася, у 2-й пол. червня 1920 остаточно встановлено більшовицьку. Від 1923 — райцентр; водночас 1923–24 — окруж. центр. Київ. губ.; від­тоді — у складі Коростен. округи Волин. губ.; від 1932 — Київ., від 1937 — Житомир. обл. Від 1925 — смт, від 1938 — місто рай. (від 2003 — обл.) значе­н­ня. 1925 у М. від­булася с.-г. ви­ставка, яку від­відали понад 10 тис. осіб. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­­пресій. У період нім.-фашист. окупації (22 липня 1941 — 12 листо­пада 1943) у М. протягом 630-ти днів діяло антифашист. під­пі­л­ля, яке очолювали П. Тараскін і Н. Сос­ніна (їм посмертно присвоєно зва­н­ня Героя Рад. Союзу). 1969 засн. під­приємство «Прожектор», яке виготовляло при­строї надвисоких частот для ВПК. Працюють Малинська швейна фабрика «Ель­фа», Малин. банкнотна ф-ка Банк­нотно-монетного двору НБУ, під­приємства «Вайдман Малин ізоляц. компоненти», «Детвілер ущі­льнюючі технології Україна», «Па­пір-Мал», «Рейл» (зварні металокон­струкції; до 1999 — Малин. дослідно-екс­перим. завод «Малекс»), Малин. мебл. ф-ка, Малин. рай. друкарня, Малин. ліс. госп-во. У М. — навч.-вихов. комплекс «Шко­ла­-ліцей № 1», 5 заг.-осв. і 9 до­шкіл. закладів, профес.-тех. ліцей № 36, ДЮСШ (носить імʼя його першого дир. Й. Кульчицького; ві­домі вихованці: срібний призер Олімпійських ігор у Лондоні, чемпіон світу з вільної боротьби серед юніорів В. Андрійцев, учасники Олімпійських ігор у Ріо-де-Жанейро велосипедистка Т. Рябченко та метальник спису Д. Косинський), Центр дит. та юнац. творчості, Центр наук.-тех. творчості; міський Будинок культури (його худож. кер., засл. працівник культури УРСР І. Кривенчук організував хор. колектив і ансамбль бан­дуристів, які згодом обʼєд­нано у капелу бандуристів «Зір­ниця», що 1964 отримала зва­н­ня нар., а 1967 — засл. самодіял. капели), дит. школа мистецтв (від 2003 при ній проводять обл. конкурс юних бандуристів ім. І. Кривенчука), 3 б-ки, зокрема й Центр. рай. ім. В. Скуратівського; Малин. міськрай. центр первин. мед.-сан. допомоги, Малин. стоматол. обʼ­єдн.; від­діл. 4-х банків. Є памʼятка садово-парк. мистецтва місц. значе­н­ня — міський парк культури і від­починку ім. М. Миклухо-Маклая. Виходять газети «Малинські новини» (міськрай.) та «Соборна площа». Нині функціонують нар. аматор. колективи: гурт «Маличі», духовий оркестр «Малин», оркестр нар. інструментів, ансамбль бандуристів «Любава»; зразк. — дит. капела бандуристів «Веснянка». Реліг. громади: 4 православних (Свято-Димитріїв. церква, 2 Свято-Покров. церкви, Свято-Успен. церква), РКЦ (костел св. Анни), 6 проте­стантських (євангел. християн-баптистів, християн віри євангельської, свідків Єгови, адвентистів сьомого дня, лютеран. церкви «Воскресі­н­ня Христове», незалеж. християн. церкви пов­ного євангелія «Новий час»). Встановлено памʼятники М. Миклухо-Маклаю, воїнам-афганцям, памʼятні знаки жертвам голодомору та політ. ре­пресій, жертвам нацизму, учасникам ліквідації та жертвам Чорнобил. ката­строфи, Героям Небес. сотні. Споруджено курган Без­смертя, алею Слави, меморіал Героїв Малин. під­пі­л­ля. Серед видат. уродженців — мово­знавець, чл.-кор. НАНУ Ю. Кар­пенко, історики Л. Беренштейн, В. Студінський, лікар-стоматолог Ю. Бернадсь­кий, брати лікар-стоматолог Со­ломон і мистецтво­знавець, пере­­кладач Володимир Вайс­блати, лікар-гігієніст Н. Квітни­цька, хіміки Ю. Горлов, Р. Дубенко, фахівець у галузі механіки Г. Комісарова, педагог Н. Лавриченко, економісти Н. Оста­пʼюк, А. Фукс, гео­граф, крає­знавець В. Обоз­ний, політолог, арабіст Ю. Скороход; громад.-політ. діяч, літературо­знавець В. Бойко, євр. поет П. Киричанський; художник-оформлювач Л. Бурман, гра­фік, живописець, монумента­ліст О. Левчишина, графік, живо­писець Г. Миколишин; засл. арх. України В. Двораківський; спів­ак (бас), засл. арт. РРФСР Л. Вернигора, спів­ак (тенор), засл. арт. України С. Гуренко, валторніст, засл. арт. України О. Ко­заків­ський; спортс­мени В. Білокопитий (вільна боротьба), В. Мельник, заслужений тренер України та СРСР Я. Криницький (обидва — важка атлетика), заслужений тренер України А. Задорожний (вільна боротьба); Герої Рад. Союзу — учасник рад.-фін. війни Б. Кузнецов і учас­ник 2-ї світової війни, М. Грищенко. 1927–36 працював вет. лікарем Є. Бачинський; 1981–84 — тренером футбол. команди «Папірник» О. Іщенко. У післявоєн­ні ро­ки Ма­лин. середню школу № 1 за­кін. математик, академік НАНУ А. Самойленко; 1975–79 у ній вчителював історик М. Журба.

Літ.: Студінський В. А., Тимошенко В. І. Історія Малина. Малин, 1993; Студінський В. А. Малин: Малий енциклопед. слов. К., 2011; Від­крийте для себе Малин. Малин, 2013.

В. І. Тимошенко, А. В. Глущенко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю