Малин

МА́ЛИН – місто обласного значення Житомирської області, райцентр. Знаходиться на р. Ірша (притока Тетерева, бас. Дніпра), за 115 км від Києва та за 102 км від обл. центру. Пл. 18 км². За переписом насел. 2001, проживали 28 113 осіб (складає 95,1 % до 1989); станом на 2016 – 26 588 осіб; переважно українці, є також росіяни, поляки, євреї. Залізнична станція. Побл. М. проходить автошлях Київ–Ковель–Варшава. М. – одне з найдавніших міст Сх. Європи. Назву міста пов’язують з іменем древлян. князя Мала. На думку більшості дослідників, М. виник у 8 ст. як центр одного з древлян. племін. угрупувань. Зазнав знач. руйнувань під час походу княгині Ольги на Древлянщину (946) та монголо-татар. навали (13 ст.). Нині Малин. городище (8–13 ст.) – пам’ятка археології місц. значення. За документом 1471, землі навколо М. використовували для мисливства та бджільництва, у річках виловлювали багато риби. Після Люблін. унії 1569 у складі Правобереж. України М. від Великого князівства Литовського відійшов до Польщі. У 16–17 ст. існував Малин. замок – великий оборон. і торг. центр. Його власниками були давні русько-укр. шляхет. родини Немиричів і Єльців. У роки Визв. війни під проводом Б. Хмельницького М. став сотен. містечком Київ. полку. У 2-й пол. 17 ст. тут відбулося багато боїв, майже всі мешканці переселилися на Лівобережну Україну. Після Андрусів. перемир’я 1667 М. залишився у складі Польщі. 1702–04 малинці брали участь у повстанні під керівництвом С. Палія. 1768 побл. М. діяв гайдамац. загін І. Бондаренка. Після 3-го поділу Польщі 1793 – у межах Рос. імперії. Від 1797 – містечко Радомишл. пов. Київ. губ. Від 1866 – волос. центр. Поступово тут сформувалася велика євр. громада. 1801 мешкали 2413 осіб, з них 1474 євреї, 1847 – відповідно 2760 і 1064, 1897 – 4256 і 2547. У серед. 19 ст. було 268 дворів, працювали кустар. залізоливар. завод, 2 млини, щорічно відбувався ярмарок, функціонували православна церква та костел. 1871 групою замож. людей на чолі з радомишл. купцем 2-ї гільдії А. Себером засн. Малинську паперову фабрику. 1873 місц. маєток (нині с. Гамарня, яке знаходиться за 4 км від М.) придбала К. Миклуха – мати всесвітньо відомого вченого-мандрівника М. Миклухо-Маклая (побував тут двічі – 1886 і 1887; див. Малинський історико-краєзнавчий меморіальний комплекс, Миклухо-Маклаї). Родина Миклух проживала тут майже півстоліття та зробила знач. внесок у культ.-осв. та екон. життя М. 1884 на кошти княгині С. Радзивілл збудовано кам’яний костел у класично-грец. стилі та богадільню. Наприкінці 19 – на поч. 20 ст. функціонували церк.-парафіял. школа, школа для глухонімих дітей і нар. училище. 1902 побл. м-ка прокладено залізницю Київ–Ковель, що стимулювало екон. розвиток. Під час воєн. дій наприкінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася, у 2-й пол. червня 1920 остаточно встановлено більшовицьку. Від 1923 – райцентр; водночас 1923–24 – окруж. центр. Київ. губ.; відтоді – у складі Коростен. округи Волин. губ.; від 1932 – Київ., від 1937 – Житомир. обл. Від 1925 – смт, від 1938 – місто рай. (від 2003 – обл.) значення. 1925 у М. відбулася с.-г. виставка, яку відвідали понад 10 тис. осіб. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. У період нім.-фашист. окупації (22 липня 1941 – 12 листопада 1943) у М. протягом 630-ти днів діяло антифашист. підпілля, яке очолювали П. Тараскін і Н. Сосніна (їм посмертно присвоєно звання Героя Рад. Союзу). 1969 засн. підприємство «Прожектор», яке виготовляло пристрої надвисоких частот для ВПК. Працюють Малинська швейна фабрика «Ельфа», Малин. банкнотна ф-ка Банкнотно-монетного двору НБУ, підприємства «Вайдман Малин ізоляц. компоненти», «Детвілер ущільнюючі технології Україна», «Папір-Мал», «Рейл» (зварні металоконструкції; до 1999 – Малин. дослідно-експерим. завод «Малекс»), Малин. мебл. ф-ка, Малин. рай. друкарня, Малин. ліс. госп-во. У М. – навч.-вихов. комплекс «Школа-ліцей № 1», 5 заг.-осв. і 9 дошкіл. закладів, профес.-тех. ліцей № 36, ДЮСШ (носить ім’я його першого дир. Й. Кульчицького; відомі вихованці: срібний призер Олімпійських ігор у Лондоні, чемпіон світу з вільної боротьби серед юніорів В. Андрійцев, учасники Олімпійських ігор у Ріо-де-Жанейро велосипедистка Т. Рябченко та метальник спису Д. Косинський), Центр дит. та юнац. творчості, Центр наук.-тех. творчості; міський Будинок культури (його худож. кер., засл. працівник культури УРСР І. Кривенчук організував хор. колектив і ансамбль бандуристів, які згодом об’єднано у капелу бандуристів «Зірниця», що 1964 отримала звання нар., а 1967 – засл. самодіял. капели), дит. школа мистецтв (від 2003 при ній проводять обл. конкурс юних бандуристів ім. І. Кривенчука), 3 б-ки, зокрема й Центр. рай. ім. В. Скуратівського; Малин. міськрай. центр первин. мед.-сан. допомоги, Малин. стоматол. об’єдн.; відділ. 4-х банків. Є пам’ятка садово-парк. мистецтва місц. значення – міський парк культури і відпочинку ім. М. Миклухо-Маклая. Виходять газети «Малинські новини» (міськрай.) та «Соборна площа». Нині функціонують нар. аматор. колективи: гурт «Маличі», духовий оркестр «Малин», оркестр нар. інструментів, ансамбль бандуристів «Любава»; зразк. – дит. капела бандуристів «Веснянка». Реліг. громади: 4 православних (Свято-Димитріїв. церква, 2 Свято-Покров. церкви, Свято-Успен. церква), РКЦ (костел св. Анни), 6 протестантських (євангел. християн-баптистів, християн віри євангельської, свідків Єгови, адвентистів сьомого дня, лютеран. церкви «Воскресіння Христове», незалеж. християн. церкви повного євангелія «Новий час»). Встановлено пам’ятники М. Миклухо-Маклаю, воїнам-афганцям, пам’ятні знаки жертвам голодомору та політ. репресій, жертвам нацизму, учасникам ліквідації та жертвам Чорнобил. катастрофи, Героям Небес. сотні. Споруджено курган Безсмертя, алею Слави, меморіал Героїв Малин. підпілля. Серед видат. уродженців – мовознавець, чл.-кор. НАНУ Ю. Карпенко, історики Л. Беренштейн, В. Студінський, лікар-стоматолог Ю. Бернадський, брати лікар-стоматолог Соломон і мистецтвознавець, перекладач Володимир Вайсблати, лікар-гігієніст Н. Квітницька, хіміки Ю. Горлов, Р. Дубенко, фахівець у галузі механіки Г. Комісарова, педагог Н. Лавриченко, економісти Н. Остап’юк, А. Фукс, географ, краєзнавець В. Обозний, політолог, арабіст Ю. Скороход; громад.-політ. діяч, літературознавець В. Бойко, євр. поет П. Киричанський; художник-оформлювач Л. Бурман, графік, живописець, монументаліст О. Левчишина, графік, живописець Г. Миколишин; засл. арх. України В. Двораківський; співак (бас), засл. арт. РРФСР Л. Вернигора, співак (тенор), засл. арт. України С. Гуренко, валторніст, засл. арт. України О. Козаківський; спортсмени В. Білокопитий (вільна боротьба), В. Мельник, заслужений тренер України та СРСР Я. Криницький (обидва – важка атлетика), заслужений тренер України А. Задорожний (вільна боротьба); Герої Рад. Союзу – учасник рад.-фін. війни Б. Кузнецов і учасник 2-ї світової війни, М. Грищенко. 1927–36 працював вет. лікарем Є. Бачинський; 1981–84 – тренером футбол. команди «Папірник» О. Іщенко. У післявоєнні роки Малин. середню школу № 1 закін. математик, академік НАНУ А. Самой- ленко; 1975–79 у ній вчителював історик М. Журба.

Літ.: Студінський В. А., Тимошенко В. І. Історія Малина. Малин, 1993; Студінський В. А. Малин: Малий енциклопед. слов. К., 2011; Відкрийте для себе Малин. Малин, 2013.

В. І. Тимошенко, А. В. Глущенко

Рекомендована література