Малі Будища

МАЛІ́ БУДИ́ЩА — село Зіньківського ра­йону Полтавської області. Малобудищан. сільс. раді, окрім М. Б., під­порядк. села Без­руки, Глинське та Хижняківка, які раніше були малими осередками гончарства Опішнян. гончар. р-ну. М. Б. знаходяться на прав­обереж­жі Ворскли (притока Дніпра), за 40 км від райцентру та за 45 км від обл. центру, на Пд. прилягають до смт Опішня. Площа 2,76 км². За пере­писом насел. 2001, у Малобудищан. сільс. раді проживали 775 осіб (з них у М. Б. — 548, Глинському — 224, Хижняківці — 3 особи); станом на 2017 — 792 особи; пере­важно українці. Побл. с. Глинське (по­значене на карті, яку 1660 уклав франц. фортифікатор Ґ. де Боплан) проходить пд. лінія Більського городища. Зафіксовано дві версії походже­н­ня назви М. Б. (раніше: Будочки та Малі Будищечки), які засн. у 1-й пол. 17 ст.: від місця, де видобували селітру, або поташ — «буди»; від «будок», у яких мешкали пере­селенці з Пд. Село належало до Опішнян. сотні; 1648–49, 1687–1782 — до Гадяц., 1649–62, 1672–87 — Полтав., 1662–72 — Зіньків. полків. Мешканці брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Від 1781 — у складі Миргород., 1803–1923 — Зіньків. пов.; 1781–96 — Черніг. намісництва; 1796–1802 — Малорос., 1802–1925 — Полтав. губ. 1859 було 216 дворів, мешкали 1259 осіб; 1863 — від­повід­но 236 і 1351; 1900 — 320 і 1509. У 1865 від­крито церк.-парафіял. школу. 1887 зведено деревʼяну церкву Різдва Богородиці (нині діє реліг. громада УПЦ МП), на поч. 20 ст. — земську школу (нині приміще­н­ня сільс. ради, б-ки та пошти). У М. Б. і Глинському та їхніх околицях є значні поклади гончар. глини. Здавна у цих селах жило багато гончарів, теслярів, шевців, кравців і ткачів. 1893 у М. Б. діяли 63, на­прикінці 19 — на поч. 20 ст. — 32, на поч. 1910-х рр. — 76, у серед. 1920-х рр. — 73 гончар. господарства. Під час воєн. дій на­прикінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася, на­прикінці 1919 остаточно встановлено більшовицьку. Однак ще понад 2 р. діяв пов­стан. загін глин. отамана П. Бея. 1923–30 — село Полтав. округи; 1932–37 — Харків. обл.; 1923–62 — Опішнян. р-ну. 1926 у Малобудищан. сільс. раді проживали 1894 особи. Під час голодомору 1932–33 у М. Б. померли понад 900 осіб, 1937–39 сталін. влада ре­пресувала 68 осіб. У 1930-х рр. у Глинському більшовики зруйнували муров. Преображен. церкву, яка була споруджена 1888. Колективізація, роз­куркуле­н­ня, ре­пресії негативно по­значилися на місц. гончарстві. Через мало- та без­земе­л­ля, а також жорстку конкуренцію провід. гончар. осередку — Опішні чимало гончарів змушені були йти на заробітки в Пд. губернії України. У 1930-х рр. у М. Б. засн. філію Опішнян. артілі «Червоний гончар» і колгоспну гончарню. Від 6 жовтня 1941 до 18 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Під час визволе­н­ня села загинули 440 рад. воїнів (є брат. могила, на якій встановлено па­­мʼятник), на фронтах 2-ї світової вій­ни — 235 малобудищан. У 2-й пол. 1940-х рр. від­булося по­жвавле­н­ня гончар. промислу, однак до кін. 1960-х рр. майже всі гончарі-ку­старі припинили діяльність через великі податки, пере­слідува­н­ня від фін­агентів і примус. держ. позички. Нині у М. Б. також функціонують заг.-осв. шко­­ла, дитсадок і Будинок культури. Встановлено памʼятні хрести жертвам голодомору та на місці колиш. перших 2-х церков. У М. Б. народилися майстер худож. різьбле­н­ня на дереві, засл. майстер нар. творчості УРСР В. Гарбуз, гончарі І. Дацінька, А. Герасименко, І. Герасименко, П. Пічка, майстер худож. кераміки А. Каша та його сестра живописець М. Назарчук, майстрині керам. роз­пису М. Бондаренко, М. Боярчук, Г. Канівець, З. Лин­ник, живописець, графік, художниця театру С. Єрмакова, майстриня худож. вишивки В. Мордіна; у Глинському — бандурист, кобзар 19 ст. Ф. Гриценко (Холодний). Із М. Б. повʼязані життя та діяльність живописця, іконописця П. Кононенка. Малоперещепин. і Глинян. гончарні осередки досліджували І. Михайлець, А. Зайкевич, І. Зарецький, Я. Риженко, О. Клименко, Ю. Лащук, О. Пошивайло та ін.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю