Прикладна лінгвістика
ПРИКЛАДНА́ ЛІНГВІ́СТИКА — розділ мовознавства, предметом дослідження якого є практичні завдання аналізу будови, функціонування та навчання природної мови, а також опрацювання мови для потреб суспільного життя, виробництва та управління державою. Інші назви: «прикладне мовознавство», «застосовна лінгвістика». Традиційні завдання П. л. становили: вироблення знакової системи фіксації мови для безписемних народів та вдосконалення наявних систем письма, навчання рідної та іноземної мови, переклад, створення засобів комунікації для осіб з обмеженими можливостями (сурдопедагогіки та тифлопедагогіки), побудова штучних мов для потреб науки та техніки (азбука Морзе, стенографія, або скоропис, мовні коди та шифри для конфіденційної інформації), а також для потреб мовної комунікації в міжнародному середовищі (есперанто, волапюк, ідо, інтерлінгва та ін.), створення формальних граматик для автоматичного опрацювання текстів.
З появою обчислювальної техніки, компʼютерних технологій опрацювання мовної інформації, компʼютерних мереж, особливо глобальної мережі Інтернет, П. л. дедалі більше стає компʼютерною лінгвістикою. До традиційних галузей П. л. додалися корпусна лінгвістика (створення корпусів національних мов, зокрема онлайнових), інтернетлінгвістика (побудова та вдосконалення інформаційних систем в Інтернеті, пошукових машин, засобів інтернеткомунікації), автоматичний аналіз і синтез мовлення, автоматичне опрацювання тексту, машинний переклад, штучний інтелект. В Україні П. л. як самостійна наукова дисципліна у своїх традиційних напрямах (навчання мов, удосконалення письма, створення правописних систем, переклад, пізніше — опрацювання мови в технічних засобах звʼязку) сформувалася й розвивалася паралельно з теоретичним мовознавством від середини 19 ст. Компʼютерні технології до розвʼязання завдань П. л. в Україні почали активно застосовувати від 60-х рр. 20 ст. (праці Е. Скороходька, І. Севбо, Т. Вінцюка, В. Перебийніс, М. Пещак, Ф. Нікітіної, А. Анисимова, В. Воїнова та ін.). Нині різні напрями П. л. розвивають у наукових установах НАНУ (Інститут української мови, Інститут мовознавства, Український мовно-інформаційний фонд) та на профільних кафедрах університетів України (Київ, Львів, Харків, Одеса, Луцьк, Черкаси).
Рекомендована література
Завантажити статтю
