П’ятихатський район

ПʼЯТИХА́ТСЬКИЙ РА­ЙО́Н

Утворено у березні 1923 з Комісарівської та Саксаганської (див. с. Саксагань) волостей з центром у с-щі Пʼятихатки (нині місто). Знаходився у пів­нічно-західній частині Дні­пропетровської області. Межував з Онуфріївським, Олександрійським і Петрівським р-нами Кірово­градської обл., Верх­ньодні­провським, Криничанським, Софіївським і Криворізьким р-нами Дні­пропетровської обл. У липні 2020 П. р. ліквідовано, а всі населені пункти зараховано до Камʼянського р-ну.

1923–25 — у складі Катеринославської губ.; 1923–30 — Криворізької округи; від 1932 — Дні­пропетровської обл. 1923–33 та 1946–58 окремо існував Лихівський р-н (Дні­прово-Камʼянської, Мишурино-Різької, Краснокутської, Лихівської й Байдаківської волостей; див. с-ще Лихівка), що 1923–25 належав до Олександрійської, 1925–30 — до Кременчуцької округ. Жителі потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталінських ре­пресій. Від серпня 1941 до жовтня 1943 — під німецькою окупацією. Встановлено 46 памʼятників воїнам-визволителям. На території р-ну поховані Герої Радянського Союзу О. Аксьонов (с. Михайлівка), І. Звєздін (Вишневе), від­значилися М. Єрмолаєв, Я. Кисельов та ін. Станом на 1946 до П. р. (1,3 тис. км²) належали Пʼятихатська міська, Жовторіцька селищна (див. м. Жовті Води), Боголюбівська, Грушеватська, Дружньо-Надеждівська, Жовтянська, Комісарівська, Красно-Іванівська, Культурянська, Лозоватська, Марʼянівська, Олефірівська, Пальмирівська, Посуньківська, Ровеньківська, Саврівська, Саївська, Саксаганська, Чистопільська, Чумаківська сільські ради; до Лихівського р-ну (0,8 тис. км²) — Володимирівська, Ган­нівська, Григорівська, Дні­прово-Камʼянська, Заполичківська, Калужинська, Липівська, Лихівська, Миколаївська, Михайлівська, Мишурино-Різька (див. с. Мишурин Ріг), Ново-Троїцька, Плосківська, Троїцька, Холодіївська, Ясинуватська сільські ради. 1963 Лихівську раду зарахували до П. р. (1923–46 та 1958–63 вона входила до Верх­ньодні­провського р-ну). Мешканці від­стоювали європейські цін­ності під час Помаранчевої революції (2004) та Революції гідності (2013–14), брали участь в антитерористичній операції та операції Обʼ­єд­наних сил на Сході України (від 2014).

У середині 2010-х рр. у складі П. р. (88 населених пунктів, 1683 км²) — Пʼятихатська міська, Вишнівська (див. с-ще Вишневе) та Лихівська селищні, Біленщинська, Бог­дано-Надеждівська, Вино­градівська, Грушуватська, Жовтянська, Зорянська, Івашинівська, Комісарівська, Лозуватська, Марʼянівська, Пальмирівська, Саврівська, Маївська, Саксаганська, Троїцька, Холодіївська сільські ради. За пере­писом населе­н­ня 2001, проживали 53 185 осіб (складає 94,2 % до 1989), пере­важно українці (98 %), а також росіяни, білоруси, вірмени, молдовани, угорці, роми та ін.; станом на 2020 — 44 652 особи. 2016 с-ще Зоря Комунізму пере­йменовано на Зоря, с. Комсомольське — на Цівки, с. Комунарівка — на Райдужне, с-ще Радгоспне — на Вершин­не, с. Холодіївка — на Байдаківка. 2016–20 створено 4 громади: Пʼятихатську міську (1 місто, 5 с-щ і 25 сіл, 988,6 км²), Вишнівську (1 с-ще та 8 сіл, 158,3 км²) та Лихівську (1 с-ще і 25 сіл, 253 км²) селищні, Саксаганську сільську (19 сіл, 283,1 км²). Протяжність П. р. з пів­ночі на пів­день становила 64 км, із заходу на схід — 42 км. Лежав у межах Придні­провської височини, в зоні степів й Інгулецько-Дні­провському межирічному р-ні. Поверх­ня — під­вищена пологохвиляста лесова рівнина, роз­членована ярами і балками. Корисні копалини: вогнетривкі глини (по­близу Пʼятихаток, сіл Неруд­сталь і Красноіванівка), граніти (по­близу с. Лозуватка). Основні річки (басейн Дніпра): Жовта, Саксагань, Омельник. Створено Макортівське водо­сховище та 133 ставки загальною площею 1029,94 га. Основний тип ґрунтів — чорноземи звичайні середньогумусні (91 % площі ра­йону). У невеликих масивах байрачних лісів — дуби, клени, акації білі. Обʼєкти заповід­ного фонду: загальнодержавного значе­н­ня — заказники Грабівський (ботанічний, 207 га, Лихівська громада), Грушеватський (598 га, Саксаганська громада), Комісарівський (947 га, Вишнівська громада; обидва — лісові); місцевого — заказник Ур­очище Балка Яранська (ботанічний, 4,2 га, Лихівська громада).

Найважливішою галуз­зю економіки р-ну було сільське господарство. Площа сільськогосподарських угідь становила 141,6 тис. га, з них орних земель — 121,5 тис. га. Основні культури: озима та яра пшениця, ячмінь, горох, гречка, просо, кукурудза, соняшник, ріпак. Тварин­ництво мало мʼясо-молочний напрям. 1900 на околиці с. Комісарівка створено метеорологічну станцію, що 1965 була пере­базована у с-ще Вишневе (до 1961 — Ерастівка). Від 1933 веде свою історію Ерастівська дослідна станція Ін­ституту зернових культур НААНУ. 1965 збудовано Пʼятихатську птахофабрику в с. Зоря, 1978 — птахорадгосп «Ювілейний» (2001 ліквідований). Район пере­тинали Придні­провська і Одеська залізниці й автомагістраль Київ—Дні­про, нафто­провід «Кременчуг—Херсон».

У 2-й половині 2010-х рр. діяли Ерастівський фаховий коледж (Вишневе), Західно-Дні­провський центр професійно-технічної освіти (с. Саксагань), 28 загальноосвітніх шкіл, 4 на­вчально-виховних комплекси «школа-дитсадок», 23 дитсадки, Саксаганський обласний реабілітаційно-на­вчальний центр, дитячий оздоровчий табір «Орлятко», ра­йон­ні Центр учнівської молоді та школа мистецтв; 29 бібліотек, 30 клубів і Будинків культури; 12 амбулаторій загальної практики сімейної медицини, 7 фельдшерсько-акушерських, 13 фельдшерських пунктів; готельно-ресторан­ний комплекс «Ка­спій» (с. Жовте). 1972 засновано Пʼятихатський народний історико-крає­знавчий музей, 1974 — Троїцький народний історико-крає­знавчий музей. Новини р-ну висвітлювала газета «Злагода» (від 2018 не друкують). 1997 створено ра­йон­ну телестудію «Досвітні Вогні». Здобули популярність ансамбль пісні та музики «Калина», театр естради, квартет «Сузірʼя» ра­йон­ного Будинку культури, вокальний колектив «Надія» Лихівського селищного Будинку культури (усі — народні); школа-група «Клас» ра­йон­ної дитячої школи мистецтв і дитячий театр мініатюр «Шалене свято» ра­йон­ного Будинку культури (обидва — зразкові). Потреби вірян забезпечували 16 православних і 3 проте­стантських громади. У травні 1998 у с. Жовто-Олександрівка на Всеукраїнському рівні від­значено 350 річницю битви на Жовтих Водах та встановлено памʼятник на честь пере­моги козацького війська під проводом геть­мана Б. Хмельницького та кримсько-татарської кін­ноти на чолі з Тугай-Беєм над польською армією на чолі з С. Потоцьким. 2015 започатковано етно-рок-фестиваль «Козак-Фест» у с. Жовто-Олександрівка та етно-фестиваль «Сороче гніздо» у с. Саксагань. Памʼятки архітектури: комплекс залізничної станції та залізничної колонії у Пʼятихатках (кінець 19 ст.), Катерининська брама у с. Долинське (2-а половина 18 ст.), початкова земська школа у с. Жовте (1870-і рр.), ремісниче училище (1877), земська 2-класна школа (2-а половина 19 ст.) і комплекс будівель земської лікарні (1902) у с. Саксагань, комплекс Ерастівського коледжу у с. Терно-Лозуватка (кінець 19 — початок 20 ст.), Миколаївська церква у с. Чумаки (1896). Обстежено 372 давніх кургани. Роз­винені народні промисли, зокрема різьбле­н­ня на дереві (М. Га­йовий, с. Жовте), вишива­н­ня (А. Бондаренко, с. Пальмирівка; Л. Волощук, с. Долинське; М. Процак, с. Байдаківка; К. Прохода, с. Чистопіль).

Серед видатних уродженців — біо­логи Микола та Олександр (академік АН Азербайджанської РСР та АН СРСР) Гросгейми (Лихівка), вчений-селекціонер, громадський діяч Е. Бродський (с. Іванівка), вчений-селекціонер С. Дука, біо­хімік П. Зубенко, фахівець у галузі плодівництва О. Касьяненко (усі — с. Жовте), фахівець у галузях сортови­пробува­н­ня та екології рослин В. Мединець (с. Долинське), еколог, фахівець у галузі лісівництва П. Мороз (с. Лозуватка), фахівець у галузі фізичного вихова­н­ня та спорту, педагог В. Болобан (с. Іванівка), фахівець у галузі металургії О. Вергун (с. Саївка), фахівець у галузі електрообладна­н­ня та електропо­стача­н­ня С. Випанасенко (с. Лозуватка), фізико-хімік В. Волошин (с. Холодіївка), економіст В. Максимова (с. Жовте), фахівець у галузі вентиляції шахт і будинків А. Мілетич (с. Демурино-Варварівка); літературо­знавець, публіцист В. Микитась, мово­знавець, журналіст В. Рубан (обидва — с. Жовте), поетеса Г. Чорно­бривець; живописці В. Жуган (заслужений художник України; обоє — Лихівка), Ю. Євдущенко (с. Саксагань), В. Колесник (с. Жовте); бандурист, диригент, заслужений артист УРСР І. Коваль, спів­ачка Н. Настека (обоє — Лихівка); спортс­менка (самбо) С. Буряк (с. Івашинівка); учасники 2-ї світової війни, Герої Радянського Союзу М. Аліфанов (с. Долинське), Я. Вергун (с. Саївка), Я. Дідок (с. Пальмирівка), Ф. Жалдак (х. Олександро-Григорівка), В. Солдатенко (Лихівка). У с. Саксагань народилася Е. Садовська — мати І. Карпенка-Карого, М. Садовського, М. Садовської-Барілот­ті та П. Саксаганського. Тривалий час у цьому селі жив і працював композитор, народний артист УРСР і СРСР А. Штогаренко. З с. Савро повʼязане життя спів­ака, народного артиста УРСР О. Таранця.