П’ятихатський район

П’ЯТИХА́ТСЬКИЙ РАЙО́Н

Утворено у березні 1923 з Комісарівської та Саксаганської (див. с. Саксагань) волостей з центром у с-щі П’ятихатки (нині місто). Знаходився у північно-західній частині Дніпропетровської області. Межував з Онуфріївським, Олександрійським і Петрівським р-нами Кіровоградської обл., Верхньодніпровським, Криничанським, Софіївським і Криворізьким р-нами Дніпропетровської обл. У липні 2020 П. р. ліквідовано, а всі населені пункти зараховано до Кам’янського р-ну.

1923–25 — у складі Катеринославської губ.; 1923–30 — Криворізької округи; від 1932 — Дніпропетровської обл. 1923–33 та 1946–58 окремо існував Лихівський р-н (Дніпрово-Кам’янської, Мишурино-Різької, Краснокутської, Лихівської й Байдаківської волостей; див. с-ще Лихівка), що 1923–25 належав до Олександрійської, 1925–30 — до Кременчуцької округ. Жителі потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталінських репресій. Від серпня 1941 до жовтня 1943 — під німецькою окупацією. Встановлено 46 пам’ятників воїнам-визволителям. На території р-ну поховані Герої Радянського Союзу О. Аксьонов (с. Михайлівка), І. Звєздін (Вишневе), відзначилися М. Єрмолаєв, Я. Кисельов та ін. Станом на 1946 до П. р. (1,3 тис. км²) належали П’ятихатська міська, Жовторіцька селищна (див. м. Жовті Води), Боголюбівська, Грушеватська, Дружньо-Надеждівська, Жовтянська, Комісарівська, Красно-Іванівська, Культурянська, Лозоватська, Мар’янівська, Олефірівська, Пальмирівська, Посуньківська, Ровеньківська, Саврівська, Саївська, Саксаганська, Чистопільська, Чумаківська сільські ради; до Лихівського р-ну (0,8 тис. км²) — Володимирівська, Ганнівська, Григорівська, Дніпрово-Кам’янська, Заполичківська, Калужинська, Липівська, Лихівська, Миколаївська, Михайлівська, Мишурино-Різька (див. с. Мишурин Ріг), Ново-Троїцька, Плосківська, Троїцька, Холодіївська, Ясинуватська сільські ради. 1963 Лихівську раду зарахували до П. р. (1923–46 та 1958–63 вона входила до Верхньодніпровського р-ну). Мешканці відстоювали європейські цінності під час Помаранчевої революції (2004) та Революції гідності (2013–14), брали участь в антитерористичній операції та операції Об’єднаних сил на Сході України (від 2014).

У середині 2010-х рр. у складі П. р. (88 населених пунктів, 1683 км²) — П’ятихатська міська, Вишнівська (див. с-ще Вишневе) та Лихівська селищні, Біленщинська, Богдано-Надеждівська, Виноградівська, Грушуватська, Жовтянська, Зорянська, Івашинівська, Комісарівська, Лозуватська, Мар’янівська, Пальмирівська, Саврівська, Маївська, Саксаганська, Троїцька, Холодіївська сільські ради. За переписом населення 2001, проживали 53 185 осіб (складає 94,2 % до 1989), переважно українці (98 %), а також росіяни, білоруси, вірмени, молдовани, угорці, роми та ін.; станом на 2020 — 44 652 особи. 2016 с-ще Зоря Комунізму перейменовано на Зоря, с. Комсомольське — на Цівки, с. Комунарівка — на Райдужне, с-ще Радгоспне — на Вершинне, с. Холодіївка — на Байдаківка. 2016–20 створено 4 громади: П’ятихатську міську (1 місто, 5 с-щ і 25 сіл, 988,6 км²), Вишнівську (1 с-ще та 8 сіл, 158,3 км²) та Лихівську (1 с-ще і 25 сіл, 253 км²) селищні, Саксаганську сільську (19 сіл, 283,1 км²). Протяжність П. р. з півночі на південь становила 64 км, із заходу на схід — 42 км. Лежав у межах Придніпровської височини, в зоні степів й Інгулецько-Дніпровському межирічному р-ні. Поверхня — підвищена пологохвиляста лесова рівнина, розчленована ярами і балками. Корисні копалини: вогнетривкі глини (поблизу П’ятихаток, сіл Нерудсталь і Красноіванівка), граніти (поблизу с. Лозуватка). Основні річки (басейн Дніпра): Жовта, Саксагань, Омельник. Створено Макортівське водосховище та 133 ставки загальною площею 1029,94 га. Основний тип ґрунтів — чорноземи звичайні середньогумусні (91 % площі району). У невеликих масивах байрачних лісів — дуби, клени, акації білі. Об’єкти заповідного фонду: загальнодержавного значення — заказники Грабівський (ботанічний, 207 га, Лихівська громада), Грушеватський (598 га, Саксаганська громада), Комісарівський (947 га, Вишнівська громада; обидва — лісові); місцевого — заказник Урочище Балка Яранська (ботанічний, 4,2 га, Лихівська громада).

Найважливішою галуззю економіки р-ну було сільське господарство. Площа сільськогосподарських угідь становила 141,6 тис. га, з них орних земель — 121,5 тис. га. Основні культури: озима та яра пшениця, ячмінь, горох, гречка, просо, кукурудза, соняшник, ріпак. Тваринництво мало м’ясо-молочний напрям. 1900 на околиці с. Комісарівка створено метеорологічну станцію, що 1965 була перебазована у с-ще Вишневе (до 1961 — Ерастівка). Від 1933 веде свою історію Ерастівська дослідна станція Інституту зернових культур НААНУ. 1965 збудовано П’ятихатську птахофабрику в с. Зоря, 1978 — птахорадгосп «Ювілейний» (2001 ліквідований). Район перетинали Придніпровська і Одеська залізниці й автомагістраль Київ–Дніпро, нафтопровід «Кременчуг–Херсон».

У 2-й половині 2010-х рр. діяли Ерастівський фаховий коледж (Вишневе), Західно-Дніпровський центр професійно-технічної освіти (с. Саксагань), 28 загальноосвітніх шкіл, 4 навчально-виховних комплекси «школа-дитсадок», 23 дитсадки, Саксаганський обласний реабілітаційно-навчальний центр, дитячий оздоровчий табір «Орлятко», районні Центр учнівської молоді та школа мистецтв; 29 бібліотек, 30 клубів і Будинків культури; 12 амбулаторій загальної практики сімейної медицини, 7 фельдшерсько-акушерських, 13 фельдшерських пунктів; готельно-ресторанний комплекс «Каспій» (с. Жовте). 1972 засновано П’ятихатський народний історико-краєзнавчий музей, 1974 — Троїцький народний історико-краєзнавчий музей. Новини р-ну висвітлювала газета «Злагода» (від 2018 не друкують). 1997 створено районну телестудію «Досвітні Вогні». Здобули популярність ансамбль пісні та музики «Калина», театр естради, квартет «Сузір’я» районного Будинку культури, вокальний колектив «Надія» Лихівського селищного Будинку культури (усі — народні); школа-група «Клас» районної дитячої школи мистецтв і дитячий театр мініатюр «Шалене свято» районного Будинку культури (обидва — зразкові). Потреби вірян забезпечували 16 православних і 3 протестантських громади. У травні 1998 у с. Жовто-Олександрівка на Всеукраїнському рівні відзначено 350 річницю битви на Жовтих Водах та встановлено пам’ятник на честь перемоги козацького війська під проводом гетьмана Б. Хмельницького та кримсько-татарської кінноти на чолі з Тугай-Беєм над польською армією на чолі з С. Потоцьким. 2015 започатковано етно-рок-фестиваль «Козак-Фест» у с. Жовто-Олександрівка та етно-фестиваль «Сороче гніздо» у с. Саксагань. Пам’ятки архітектури: комплекс залізничної станції та залізничної колонії у П’ятихатках (кінець 19 ст.), Катерининська брама у с. Долинське (2-а половина 18 ст.), початкова земська школа у с. Жовте (1870-і рр.), ремісниче училище (1877), земська 2-класна школа (2-а половина 19 ст.) і комплекс будівель земської лікарні (1902) у с. Саксагань, комплекс Ерастівського коледжу у с. Терно-Лозуватка (кінець 19 — початок 20 ст.), Миколаївська церква у с. Чумаки (1896). Обстежено 372 давніх кургани. Розвинені народні промисли, зокрема різьблення на дереві (М. Гайовий, с. Жовте), вишивання (А. Бондаренко, с. Пальмирівка; Л. Волощук, с. Долинське; М. Процак, с. Байдаківка; К. Прохода, с. Чистопіль).

Серед видатних уродженців — біологи Микола та Олександр (академік АН Азербайджанської РСР та АН СРСР) Гросгейми (Лихівка), вчений-селекціонер, громадський діяч Е. Бродський (с. Іванівка), вчений-селекціонер С. Дука, біохімік П. Зубенко, фахівець у галузі плодівництва О. Касьяненко (усі — с. Жовте), фахівець у галузях сортовипробування та екології рослин В. Мединець (с. Долинське), еколог, фахівець у галузі лісівництва П. Мороз (с. Лозуватка), фахівець у галузі фізичного виховання та спорту, педагог В. Болобан (с. Іванівка), фахівець у галузі металургії О. Вергун (с. Саївка), фахівець у галузі електрообладнання та електропостачання С. Випанасенко (с. Лозуватка), фізико-хімік В. Волошин (с. Холодіївка), економіст В. Максимова (с. Жовте), фахівець у галузі вентиляції шахт і будинків А. Мілетич (с. Демурино-Варварівка); літературознавець, публіцист В. Микитась, мовознавець, журналіст В. Рубан (обидва — с. Жовте), поетеса Г. Чорнобривець; живописці В. Жуган (заслужений художник України; обоє — Лихівка), Ю. Євдущенко (с. Саксагань), В. Колесник (с. Жовте); бандурист, диригент, заслужений артист УРСР І. Коваль, співачка Н. Настека (обоє — Лихівка); спортсменка (самбо) С. Буряк (с. Івашинівка); учасники 2-ї світової війни, Герої Радянського Союзу М. Аліфанов (с. Долинське), Я. Вергун (с. Саївка), Я. Дідок (с. Пальмирівка), Ф. Жалдак (х. Олександро-Григорівка), В. Солдатенко (Лихівка). У с. Саксагань народилася Е. Садовська — мати І. Карпенка-Карого, М. Садовського, М. Садовської-Барілотті та П. Саксаганського. Тривалий час у цьому селі жив і працював композитор, народний артист УРСР і СРСР А. Штогаренко. З с. Савро пов’язане життя співака, народного артиста УРСР О. Таранця.