Районування України гідрографічне

РА­ЙОНУВА́­Н­НЯ УКРАЇ́НИ ГІДРО­ГРАФІ́ЧНЕ — поділ території країни на гідро­графічні одиниці з метою інтегрованого управлі­н­ня річковими басейнами. Р. У. г. затверджено ВР України (Закон України від 04 жовтня 2016) і як доповне­н­ня внесено до Водного кодексу України (1995). Автори методики Р. У. г. (2013): В. Гребінь, В. Мокін, В. Сташук, В. Хільчевський, М. Яцюк, О. Чунарьов, Є. Крижановський, В. Бабчук, О. Ярошевич. Р. У. г. здійснено в рамках гармонізації національної водогосподарської діяльності з європейськими під­ходами, закріпленими у Водній рамковій директиві ЄС. Гідро­графічною одиницею є район річкового басейну. Законом України встановлено 9 ра­йонів басейнів: р. Дніпро; р. Дністер; р. Дунай; р. Пів­ден­ний Буг; р. Дон; р. Вісла; річок Криму; річок Причорноморʼя; річок Приазовʼя. Межі гідро­графічних одиниць проходять по вододілах річкових басейнів і не пере­тинають акваторії водо­сховищ та озер. Якщо частина річкового басейну знаходиться поза територією України (т. зв. транскордон­на річка), то й частина межі гідро­графічної одиниці збігається з від­повід­ною ділянкою державного кордону України (у Дунаю, Вісли, Дні­пра, Дону).

Міністерство екології та природних ресурсів України 2017 у межах 4-х ра­йонів річкових басейнів виділило ще й 13 суб­басейнів: у Дні­пра (Верх­ній Дні­про; Середній Дні­про; Нижній Дні­про; р. Припʼять; р. Десна); у Дунаю (р. Тиса; р. Прут; р. Сірет; Нижній Дунай); у Дону (р. Сіверський Донець; Нижній Дон); у Вісли (р. Західний Буг, р. Сан). Для кожної гідро­графічної одиниці роз­робляється план управлі­н­ня річковим басейном — документ, що містить аналіз екологічного стану та комплекс заходів для досягне­н­ня цілей з покраще­н­ня якості вод у встановлені строки.

Похідним від Р. У. г. є водогосподарське ра­йонува­н­ня — поділ гідро­графічних одиниць на водогосподарські ділянки, що здійснюється для роз­робле­н­ня водогосподарських балансів, які є важливим механізмом регулюва­н­ня до­ступу до водних ресурсів. Водогосподарський баланс показує спів­від­ноше­н­ня між наявними для викори­ста­н­ня водними ресурсами на певній території і потребами в них у межах цієї території за певний проміжок часу.

Кількість та межі водогосподарських ділянок затверджено Міністерством екології та природних ресурсів України. Водогосподарські ділянки виділено у межах ра­йонів річкових басейнів з урахува­н­ням басейнового принципу управлі­н­ня, адміністративно-територіального устрою, місцевих фізико-гео­графічних умов та специфіки господарської діяльності. 2017 було виділено 132 водогосподарські ділянки. За ра­йонами річкових басейнів роз­поділ водогосподарських ділянок на­ступний: Дні­про — 59 водогосподарських ділянок; Дністер — 12; Дунай — 8; Пів­ден­ний Буг — 11; Дон — 20; Вісла — 3; річки Криму — 8; річки Причорноморʼя — 4; річки Приазовʼя — 7. На основі водогосподарських балансів встановлюються ліміти забору води із водних обʼєктів різними водокористувачами, які пред­ставляють промисловість, житлово-комунальне та сільське господарство.