ШАПКО́ Іван Григорович (22. 06. 1914, с. Кузьминці, Башкорто­стан, РФ — 10. 05. 2009, Херсон) — скульптор. Батько Ю. Шапка. Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Член НСХУ (1967). Закінчив Одеське художнє училище (1948; викл. А. Чубін, Д. Крайнєв, Л. Мучник, Є. Буковецький). Від 1951 працював на Херсонському художньому комбінаті. Основні галузі — станкова та монументальна скульптури. У творчості пере­важає тематика, повʼязана з подіями та героями 2-ї світової війни. Митець досягає не лише схожості конкретної особи, а й знаходить у кожному образі яскраві особливості, пере­даючи внутрішню окриленість, стійкість, духовну силу, від­чу­т­тя незламності. Автор памʼятників О. Цюрупі в м. Цюрупинськ (нині Олешки Херсонської обл., 1959), Героям Радянського Союзу Д. Гридасову (1966) та В. Загною (1982) в с. Рубанівка, генералу Д. Карбишеву в Херсоні (1968); памʼятних знаків Герою Радянського Союзу М. Губайдул­ліну в с. Дудчани (1976; обидва — Херсонська обл.), партизану О. Гірському в Херсоні (1978), льотчику І. Золіну в м. Берислав (1982), М. Кулішу в с. Чаплинка (1984; обидва — Херсонська обл.). Створив низку скульптурних порт­ретів, зокрема художників і скульпторів І. Білокура (1961), М. Писанки, В. Потребенка, К. Московченка (усі — 1962) і Г. Курнакова (1964), хірургів В. Строганова (1963, 1971) і П. Юрженка (1974), В. Чапаєва (1967), Г. Сковороди (1970), комбайнера М. Браги (1976), лейтенанта Шмідта (1979), Т. Шевченка (1989, 1994). Широке ви­зна­н­ня отримала його робота «У неволі» (1964), присвячена 150-річчю від дня народже­н­ня Т. Шевченка. Учасник обласних, всеукраїнських, всесоюзних та зарубіжних мистецьких ви­ставок від 1952, зокрема в Болгарії (1974, 1982), Угорщині (1986). Персональні — у Херсоні (1984, 1994 — обидві ювілейні). Деякі твори Ш. зберігають у зі­бран­ні Міністерства культури та інформаційної політики України (Київ), Херсонських художньому та крає­знавчому музеях.