Фруміна Діна Михайлівна
ФРУ́МІНА Діна Михайлівна (13. 03. 1914, с. Свято-Троїцьке Ананьївского пов. Херсонської губ., нині с. Троїцьке Подільського р-ну Одеської обл. — 30. 07. 2005, Одеса) — живописець. Членкиня Спілки художників Узбекистану (1942), НСХУ (1945). Навчалася в Одесі в художній профшколі (1929–32), на графічному факультеті художнього інституту (1932–34; викл. М. Жук, М. Муцельмахер, Т. Фраєрман); закінчила Київський художній інститут у Самарканді (Узбекистан, 1942; викл. В. Костецький, Ф. Кричевський, К. Трохименко, С. Григор'єв, І. Штільман). Відтоді працювала в Московських експериментальних монументальних майстернях і вступила до Московської організації спілки художників (1944). Повернувшись в Одесу, 1948–68 викладала в художньому училищі, де ініціювала й організувала музей (1952); виконувала творчі замовлення Одеських художньо-виробничих майстерень (1947–83). Твори мисткині вирізняються поетичністю та одухотвореністю, колористичним багатством, тональними переходами, тонкою вишуканістю письма. У творчості дотримувалася традицій реалістичного живопису із значним впливом імпресіонізму. Основні жанри — пейзаж, портрет, натюрморт. Художниця уникала відкритих, плакатних кольорів; вміло поєднувала сріблясто-сірі, вохристі, глибокі сині та смарагдові відтінки. Учасниця обласних, всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних мистецьких виставок від 1938. Персональні — в Одесі (1946, 1950, 1956, 1997, 1998, 2002, 2003, 2004, 2005, 2009, 2015 — обидві посмертні). Деякі твори Ф. зберігають у Донецькому, Одеському, Сумському художніх музеях, Одеському історико-краєзнавчому музеї, Державному музеї мистецтв Узбекистану (Ташкент). Авторка книги «Мои воспоминания о Художественной профшколе (1929–1932), Одесском художественном институте (1932–1934) и Художественном училище им. М. Б. Грекова (1948–1968)» (О., 2005). У 2013 в Одесі на фасаді будинку, де мешкала художниця, їй встановлено меморіальну дошку.
Додаткові відомості
- Основні твори
- серії — «Пейзажі Самарканда» (1941–43), «Пейзажі Одеси» (1970); «У рідній сім’ї» (1942), «Автопортрет» (1943), «Ранок», «Шибениці на вулицях Одеси» (обидва — 1947), «Ранок. Бузок та конвалії», «Автопортрет» (обидва — 1950), «Сніданок» (1956), «Каштани» (1959), «Гортензії» (1962), «Зима» (1969), «Відображення в дзеркалі» (1972), «Реквієм» (1978), «Піаністка Р. Ойгензих» (1990), «Замість дому Бернардацци» (1995), «Натюрморт» (1996), «Олеандр. Квітка та місто» (1998); панно — «За щучим велінням», «Лис і півень» (обидва — 1971).


