ШТІ́ЛЬМАН Ілля Нісонович (20. 11(03. 12). 1902, Київ — 11. 08. 1966, там само) — живописець, педагог. Дід Е. Межула. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1946). Член Обʼ­єд­на­н­ня сучасних українських митців України (1928–30), СХУ (1938). Державні нагороди СРСР. Закінчив Київське художнє училище (1920), Київський художній ін­ститут (1927; викл. М. Бурачек, Л. Крамаренко, Ф. Кричевський), де 1933–64 й викладав: 1940–44 — ректор, від 1947 — професор, 1948–59 — керівник майстерні пейзажу. Працював пере­важно в жанрі пейзажу; створював також порт­рети й натюрморти. Роботи вирізняються високою пластичною культурою, тонким колоритом, майстерною пере­дачею світлоповітряного середовища, емоційною насиченістю. Одним із перших в українському живописі звернувся до індустріального пейзажу. Учасник міських, всеукраїнських та всесоюзних мистецьких ви­ставок від 1922. Персональні — у Києві (1970, 1982, 2003). Деякі роботи Ш. зберігають у Національному художньому музеї України, Національному музеї Т. Шевченка, Національній академії мистецтва і архітектури (усі — Київ), Дні­провському, Донецькому, Миколаївському, Севастопольському, Сімферопольському, Луганському, Черкаському художніх музеях, Житомирському, Запорізькому, Івано-Франківському, Харківському крає­знавчих музеях, Канівському історичному музеї (Черкаська обл.). Серед учнів — В. Авраменко, М. Боримчук, О. Глущенко, Ю. Комен­дант, В. Крельман, В. Лященко, Н. Марченко, Б. Мовчан, І. Мовчан, А. По­стоюк, Є. Овсян­никова, В. Пирогов, А. Пламеницький.