Кардіологія

КАРДІОЛО́ГІЯ (від кардіо... і ...логія) — роз­діл медицини, що ви­вчає етіологію, патогенетичні механізми та клінічні прояви серцево-судин­них захворювань і роз­робляє методи їхньої діагностики, лікува­н­ня й профілактики. До осн. нозол. форм серц.-судин. хвороб належать ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, артеріал. гіпертензія, зокрема есенціал. гіпертензія (гіпертон. хвороба) та симптоматичні (вторин­ні) гіпертензії, запал. захворюва­н­ня міокарда, вроджені й набуті вади серця, первин­ні (ідіопатичні) та вторин­ні кардіоміопатії, легеневе серце, перикардит, інфекц. ендокардит. Етіол. чин­ники мають полінозол. характер (одні й ті самі чин­ники можуть сприяти роз­витку різних захворювань). Так, по­стійне нерв.-псих. напруже­н­ня, тютюнопалі­н­ня, гіпокінезія, пере­їда­н­ня є факторами ризику всіх клін. форм ішеміч. хвороби серця, артеріал. гіпертензій та ін. захворювань. Полінозол. можуть бути й ендоген­ні (вторин­ні) чин­ники — гіперхолестеринемія, ожирі­н­ня, спадк. схильність та ін. До поширених патогенет. чин­ників належать атеро­склеротич. процес, функціон. роз­лади симпатико-адреналової та ендокрин. систем, гіперкоагуляція, поруше­н­ня реол. властивостей крові, обміну електролітів і мікро­елементів, зміни ре­активності судин і міокарда. При захворюва­н­нях з провід. запал.-алергіч. компонентом пере­важають інфекц.-токсичні чин­ники, імун­ні та аутоімун­ні поруше­н­ня, при роз­витку набутих клапан. вад серця — ревматич. процес, при легеневому серці — захворюва­н­ня легень, що спричиняють ускладне­н­ня кровообігу в малому колі та пере­вантаже­н­ня правого шлуночка серця. Поширеність серц.-судин. захворювань в Україні 2009 становила 56 274 особи на 100 тис. насел., смертність — 1002,1 особи на 100 тис. насел.

У самост. роз­діл медицини К. ви­окремилася в 19–20 ст. Її зародже­н­ня повʼязують з працями Аристотеля, Гіп­пократа, К. Ґалена, Авіцен­ни та ін. Інтенсивне на­громадже­н­ня ві­домостей з К. роз­почалося 1628 з від­кри­т­тя англ. вченим В. Гарвеєм кровообігу. 1761 австр. лікар Л. Ауенбруґ­ґер за­пропонував метод дослідж. внутр. органів — перкусію. У 17–19 ст. зроблено перші описи проявів ревматизму, зокрема 1835 франц. вчений Ж.-Б. Буйо та 1836 рос. — Г. Соколовський незалежно один від одного об­ґрунтували думку про взаємозвʼязок ревматизму й уражень серця. 1816 франц. лікар Р. Лаен­нек вина­йшов стето­скоп, 1819 за­проваджено в практику аускультацію. 1889 француз П. Потен роз­робив манометр, 1896 італ. вчений С. Ріва-Роччі — сфігмометр для вимірюва­н­ня артеріал. кровʼяного тиску; 1905 М. Коротков за­пропонував звук. метод його ви­значе­н­ня. Анатомо-фізіол. особливості серц. мʼяза і його провід­ник. системи описали чес. фізіолог Я. Пуркинє, нім. анатом і ембріолог В. Гіс, нім. патолог Л. Ашофф, япон. — С. Тавара, англ. науковці А. Кіс та М. Флек. 1903 гол­ланд. дослідник В. Айнтговен зареєстрував біо­електричні потенціали серця і записав їх у ви­гляді електрокардіо­грами (див. Електрокардіографія). У 2-й пол. 19 ст. роз­витку К. сприяли досягне­н­ня фізіології, зокрема від­кри­т­тя судин­норухового центру в довгастому мозку (К. Людвіґ, П. Овсян­ников), ви­значе­н­ня впливу ЦНС на судини та серце (Е. Вебер, І. Ціон, І. Па­влов). Основоположником вітчизн. К. як клін. дисципліни вважають С. Боткіна, який описав діагност. значе­н­ня діастоліч. і протодіастоліч. шумів при стенозі лівого веноз. отвору й аортал. недо­статності, а також стенокардію. Знач. внесок у формува­н­ня функціон. напряму в К. зробили О. Остроумов, І. Па­влов, С. Халатов, Г. Ланг, М. Анічков, М. Кончаловський, М. Стражеско, О. Мʼясников та ін. В Україні вагомий внесок у становле­н­ня К. зробили В. Образцов (роз­робив методику без­посеред. перкусії та аускультації серця, разом із М. Стражеском уперше по­ставив прижит­тєвий діа­гноз інфаркту міокарда), Т. Яновський, В. Василенко, О. Богомолець, М. Губергріц, М. Ясиновський, А. Міхньов, В. Нестеров, Л. Мала, Ф. Примак, М. Заноздра, О. Грицюк, М. Амосов, І. Крижанівська, В. Дзяк, Л. Алейникова, Н. Гватуа та ін. 1979–85 в Україні створ. обл. та міські кардіол. диспансери, від­діл., кардіол. кабінети в поліклініках, кардіол. бригади швидкої мед. допомоги. Нині діє Асоціація кардіологів України. Виходить «Український кардіологічний журнал» (від 1994). Про­блеми К. ви­вчають спів­роб. Ін­ститутів кардіології та серц.-судин. хірургії (обидва — Київ), терапії (Харків) НАМНУ, а також від­повід. каф. мед. ВНЗів.

Завантажити статтю