Заклинський Ростислав Романович

ЗАКЛИ́НСЬКИЙ Ро­стислав Романович (псевд. і крипт.: Вʼюн, Славко З., Юн В., Р. З., Зак. Р.; 20. 10. 1887, м.Станіслав, нині Івано-Франківськ — 18. 09. 1974, Львів) — літературо­знавець і публіцист. Син Романа, брат Корнила і Бог­дана Заклинських. Доктор права Яґел­лон. університету (Краків, 1918). Закін. Станіслав. г-зію, юрид. факультет Віден. університету (1913), геогр. факультет Самарканд. учит. ін­ституту (Узбеки­стан, 1941). Від 1910 — у ред. г. «Громадський голос», згодом у б-ці НТШ; 1913–18 — ред. ж. «Шляхи», 1919 — г. «Народ». Член Укр. радикал. партії (1908–18), двічі був заарешт. (1910 і 1912). Воєн. кор. г. «Свобода» (1916–18), у якій висвітлював участь УСС у війні; учасник Визв. змагань 1917–21 у лавах УСС і УГА. 1920 в складі Червоної УГА ви­їхав до УСРР, де вступив до КП(б)У. Викладав у Камʼянець-Поділ. ІНО (нині Хмельн. обл.; 1921–24), Київ. с.-г. і худож. ін­ститутах, очолював Київ. істор. музей (1924–29), був ст. н. с. Ін­ституту літ-ри ВУАН і дир. музею Т. Шевченка при ньому (Харків, 1930–33). Член письмен­ниц. організації «Західна Україна». 31 серпня 1933 заарешт., засудж. до 5 р. таборів, в увʼязнен­ні працював на буд-ві Біломорка­налу. Після реабілітації 1946 учителював на Станіславщині (1948–56). Пере­дав 1956 ІМФЕ (Львів) 6 зошитів записів нар. пісень. Від 1957 мешкав у Львові, де упорядковував архів родини. Автор праць про творчість Т. Шевченка, Ю. Федьковича (кн. «Осип Юрій Федькович», К., 1929), В. Атаманюка, Марка Черемшини (у ж. «Західна Україна», 1927, № 1; «Життя і революція», 1927, № 9), Д. Рудика, І. Франка («Світо­гляд Івана Франка: [Реферат]», Л., 1916; «Іван Франко як публіцист», К., 1918; «Перша повість І. Франка», Х., 1923), спогадів про В. Стефаника, Г. Хоткевича, І. Цепка, фольклор. записів («Коломийки», К., 1939), книжк. оглядів.

Завантажити статтю