Дитинство

ДИТИ́НСТВО — проміжок життя людини від народже­н­ня до юності. Д. (збірне до дитина, діти) є особл. фіз., духовно-емоц., соц. і правовим станом людини. Від­повід­но до Закону України «Про охорону дитинства» (2001) це період її роз­витку до досягне­н­ня 18-ти р. (повнолі­т­тя). Правові аспекти Д. викладені також у Конвенції про права дитини ГА ООН (1989; набула чин­ності в Україні 1991) та Сімейному кодексі України (2002). З по­гляду фізіології — період інтенсив. фіз. й псих. роз­витку індивіда, його під­готовки до дорослого життя, зокрема й до гол. функції — продовже­н­ня виду, якій під­порядк. всі ін. функції. На­прикінці періоду Д. від­бувається збільше­н­ня маси тіла особи, роз­виток окремих органів і фізіол. функцій, що забезпечують при­стосува­н­ня до зовн. умов та статеве до­зріва­н­ня. У психології його найчастіше поділяють на вік немовляти (від народж. до 1-го р.), раннє Д. (1–3 р.), до­шкіл. вік (від 3-х до 6–7-ми р.), молодший шкіл. вік (від 6–7-ми до 11–12-ти р.), під­літк. вік (від 11–12-ти до 14–15-ти р.). У міру свого псих. роз­витку дитина стає особистістю, здатною до рефлексії і само­стій. дій на основі свідо-мо по­ставлених цілей. Додатк. фактором у ви­значен­ні вікових меж Д. ви­ступають темпи індивід. до­зріва­н­ня організму. Пере­хід індивіда з однієї вікової категорії в ін. нерідко су­проводжує криза віку (виділяють кризу 1-го, 3-х, 7-ми і 13-ти р.). Роз­виток дитини охоплює низку взаємоповʼязаних сфер: психофіз., особистісну, когнітивну, емоційну і моральну. Сусп. досвід, який людина здобуває у період Д., і біол. фактори ви­ступають джерелами й умовами роз­витку психіки. В умовах людського су­спільства, де осн. змістом діяльності є сусп. праця, створе­н­ня матеріал. і духов. цін­ностей, при­значе­н­ня різних вікових періодів істотно змінюється. Роль Д. у роз­витку людини не вичерпується біол. до­зріва­н­ням, а перед­бачає формува­н­ня готовності до участі у сусп. житті дорослих. Протягом дит. періоду від­бувається становле­н­ня майбут. чл. су­спільства шляхом соціалізації та в процесі інтеграції субкультур дитини і дорослого. У цивілізов. су­спільстві дитина є актив. учасником сусп. процесів з влас. по­глядом на речі, що утверджує її особисту позицію, повноправну зі світом дорослих. Історично поня­т­тя Д. повʼязане з певним соц. статусом дітей, їх правами й обовʼязками, з до­ступ. для них видами та формами діяльності. Сусп. статус дітей прямо залежить від рівня матеріал. і духов. культури су­спільства. Доведено, що турбота й увага до дітей певною мірою повʼязані з особливостями демогр. ситуації — цін­ність дитини зро­стає при зменшен­ні народжуваності від­носно смертності та навпаки. Наслідком цін­нісно-смисл. зміни ставле­н­ня до дітей є роз­шире­н­ня їх соц. статусу, ви­зна­н­ня деяких їх прав і свобод. Д. проходить в одній із трьох культур. форм: постфігурат. — діти вчаться у старших; конфігурат. — діти, як і дорослі, вчаться пере­важно у ровесників; постфігурат. — дорослі вчаться у своїх дітей. Кожній формі культури від­повід­ає особл. статус дітей: їх не ви­знають чл. су­спільства; ви­знають залежними, під­леглими чл. су­спільства; вони лише майбутні чл. су­спільства; діти — учні, вихованці; діти — рівноправні чл. су­спільства. Від­носна незалежність дит. субкультури характеризує її як певну автономну реальність зі своєю мовою, структурою, функціями, традиціями, в якій виділяють декілька фундам. елементів: гра, фольклор і художня творчість; спілкува­н­ня і комунікат. поведінка. Становле­н­ня та роз­виток дит. субкультури від­бувається: під впливом дорослої культури; дит. субкультури, що вже існує та пере­дається із поколі­н­ня в поколі­н­ня; внаслідок особистих зусиль дитини, що проявляються у видах його творчої діяльності. У міру збагаче­н­ня та ускладне­н­ня культури зро­стає обʼєм знань, умінь і навичок, які пере­дають із поколі­н­ня в поколі­н­ня, а форми їх пере­дачі диференціюються і спеціалізуються. Особливістю соціалізації в таких умовах є протиріч­чя між автономією Д., що збільшується, і посиле­н­ням контролю дорослих над дит. діяльністю, уваги до Д., надлишк. опіки дитини (див. також Вікова психологія, Дефектологія, Дитяча праця, Дитяча психологія, Дитяче мовле­н­ня, Дитячий аутизм, Дитячий церебральний параліч, Дитячі хвороби).

Завантажити статтю