МІНЬКІ́ВСЬКИЙ Олександр Захарович (13(25). 12. 1900, с. Сніжна Сквир. пов. Київ. губ., нині Погребищен. р-ну Вінн. обл. — 12. 04. 1979, Київ) — хоровий диригент, педагог, музично-громадський діяч. Професор (1965). Народний артист СРСР (1960). Державна премія УРСР ім. Т. Шевченка (1969). Від 1910 навч. у Київ. духов. училищі, від 1915 — в учител. семінарії, де став пом. К. Стеценка, який керував хором і викладав теор. предмети. За його порадою 1918 вступив до Вищого муз.-драм. ін­ституту, де навч. у М. Вериківського та М. Леонтовича. Від 1921 учителював у селах на Київщині та Він­ничині. Закін. Київ. муз.-драм. ін­ститут (1930; кл. О. Климова, С. Тележинського). Від­тоді викладав у пед., театр. і муз.-драм. технікумах у Києві. 1934–41 — худож. кер. і гол. диригент хор. капели Укр. радіокомітету (Київ); 1942–44 — науковий спів­робітник Ін­ституту нар. творчості та мистецтва АН УРСР (в евакуації у м. Уфа, РФ); 1943–46 — директор і заст. худож. кер. Держ. укр. нар. хору під керівництвом Г. Верьовки; 1946–74 — худож. кер. і гол. диригент Держ. капели бандуристів УРСР (обидва — Київ). Разом з капелою гастролював містами України, у Польщі, Румунії, Болгарії, Чехословач­чині, Японії. Від 1951 — у Київ. консерваторії: 1960–72 — зав., від 1974 — професор кафедри диригува­н­ня. Був ректором Київ. нар. консерваторії, головою Київ. від­діл. муз. товариства УРСР. Упорядник зб. «Українські класичні хори» (1955), першого у СРСР ви­да­н­ня О. Кошиця «Українські народні пісні для мішаного хору» (1965; 1968; обидві — Київ).