Націонал-соціалізм — Енциклопедія Сучасної України

Націонал-соціалізм

НАЦІОНА́Л-СОЦІАЛІ́ЗМ (НАЦИ́ЗМ) – ідеологія та похідна від неї форма суспільного устрою, що поєднали елементи соціалізму з агресивним націоналізмом (расизмом). Деякі дослідники вважають його різновидом фашизму, хоча самі нацисти ніколи так себе не ідентифікували. Незважаючи на схожість, фашизм і нацизм у класич. формі існували тільки в Італії (фашист. диктатура Б. Муссоліні 1922–43) та Німеччині (нацист. диктатура А. Гітлера 1933–45), тому за своєю природою вони унікальні. Обидві ідеології зародилися на поч. 1920-х pp. внаслідок незадоволення результатами 1-ї світ. вій­ни і революцій. Прибічники італ. фашизму схилялися до крайніх форм етатизму і тоталітаризму, а нім. нацизму – до крайніх форм расизму. Н.-с. був радикально правою течією соціалізму і разом із комунізмом (його радикально лівою течією) став осн. різновидом тоталітаризму 20 ст. Н.-с. і комунізм як соціаліст. ідеології мали низку спіл. рис. Як своєрідні квазірелігії обидва різновиди соціалізму обіцяли влаштувати «рай на землі»: комуністи – класово-інтернац., націонал-соціалісти – расовий. Для реалізації цих проектів комуністи і націонал-соціалісти підкорили собі всі ресурси сусп-ва, зокрема волю окремого індивіда. На думку австр. економіста і філософа Ф.-А. фон Гай­єка, у них не було розходжень у тому, що саме держава має визначати місце людини у сусп-ві. Як тоталітарні системи вони чітко визначили гол. ворога – об'єкт осн. спрямування влас. агресії: класового за своєю сутністю у комуністів, расового – у нацистів. Співіснуючи в просторі й часі, комунізм і нацизм були приречені на зіткнення, внаслідок якого Н.-с. як форма сусп. устрою припинив своє існування.

Програм. текстами Н.-с. вважають працю А. Гітлера «Mein Kampf» («Моя боротьба») і опубліковану 1920 програму Націонал-соціаліст. робітн. партії Німеччини із 25-ти пунктів. Світогляд А. Гітлера сформувався під впливом соціал-дарвінізму, що трактував історію як боротьбу рас за виживання та домінування. Запорукою перемоги за таких обставин стає збереження обраними расами влас. чистоти, «чистоти крові». Відповідно до нацист. учення, расову чистоту необхідно підтримувати за допомогою «расової гігієни», що не допускала змішаних міжетніч. шлюбів і передбачала знищення «неповноцінних» – геїв, психічно хворих тощо. Ідеалізуючи нордичну расу, нацисти вважали неарійців неповноцін. народами, доля яких у кращому випадку – служити вищій расі, у гіршому – бути винищеними (найбільш нетерпимо нацисти ставилися до євреїв і ромів). В екон. сфері Н.-с. спирався на централізов. держ. упр. економікою зі збереженням приват. власності на засоби вироб-ва. А. Гітлер відмовився від малоефектив. практики націоналізації пром-сті, що до його приходу до влади застосовували соціалісти. Втручання держави в економіку допускалося лише тоді, коли приват. бізнес відмовлявся працювати в інтересах держави. Таким чином, держ. упр. економікою забезпечувала підкон­трольність власників вироб-в державі. Вплив соціаліст. ідей на екон. політику Н.-с. знайшов прояв у підтримці дрібного і ремісн. вироб-ва. На думку британ. політолога Е. Гейвуда, для фашизму загалом і Н.-с. зокрема був притаман. актив. протест, потужне «анти», що можна характеризувати як «антикапіталізм», «антикомунізм», «антилібералізм», «антиіндивідуалізм» тощо. Кожному із цих «анти» нацизм протиставляв власні ідеали, пропонував замінити капіталізм держ. соціалізмом (далеким від рев. марксизму і соціал-демократії); комунізм – расизмом; ліберал. демократію – безмежною концентрацією влади в руках однієї партії, керованої вождем, з монополією на ЗМІ та повним контро­лем усіх сфер сусп. і приват. життя, із застосуванням жорсткого насилля до будь-якої опозиції; індивідуалізм – колективізмом як співтовариством людей, об'єдна­них спіл. ідеалами, героїв з почуттям обов'язку, честі, готових за одним словом фюрера (вождя) принести в жертву власне життя заради слави своєї нації. Один із осн. нацист. постулатів – ідея і похідна від неї політика розширення «життєвого простору» (нім. Lebensraumpolitik) для арій. раси за рахунок військ. експансії. Внаслідок завоювань мала розпочатися нова доба історії – доба «Третього райху» – імперії, що домінуватиме в усьому світі (класич. приклад мілітарист. режиму, див. Мілітаризм). Від моменту утворення 1920 Націонал-соціаліст. робітн. партію Німеччини розбудовували за зразком воєнізов. структури: парт. функціонери носили військ. форму, запроваджено військ. систему субординації, організовано військ. парт. підрозділи (СА та СС). Після приходу до влади 1933 Націо­нал-соціаліст. робітн. партія Німеччини злилася з нім. військ. елітою і на держ. рівні розпочала пропаганду «несправедливості» Версальського мирного договору, нав'язуючи сусп-ву мілітарист. настрої. Внаслідок такої політики нім. сусп-во і армія були психологічно підготовленими до того, щоб стати інструментом агресив. зовн. політики, а її практ. втіленням стало розв'язання нацист. Німеччиною 2-ї світ. вій­ни (внаслідок якої «Третій райх» було знищено). Н.-с. – одна із форм колективізму (разом із фашизмом, націоналізмом, комунізмом), що стала альтернативою індивідуалізму. На думку нім. психолога і філософа Е. Фромма, мільйони людей у міжвоєн. Німеччині відмовилися від свободи і шукали способу позбавитися від неї, а криза демократії і, як наслідок, утвердження тоталітар. або авторитар. режимів загрожує будь-якій сучас. державі. Після поразки нацист. Німеччини у 2-й світ. вій­ні Н.-с. припинив існування, однак його клони у вигляді неонацизму і досі існують у багатьох країнах сучас. світу. Здебільшого вони мають ознаки антиемігрант. і расист. рухів (напр., скінхедів. рух).

В. О. Перевезій

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
В. О. Перевезій . Націонал-соціалізм // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71073 (дата звернення: 23.10.2021)