«КАРПА́ТСЬКА СІЧ» Організація народної оборони (ОНОКС) Засновано 9 листопада 1938 у м. Хуст (нині Закарпатська обл.) як напів­військову організацію, згодом вона виконувала функції Збройних Сил Карпатської України. Керівництво січовими від­ділами здійснювала головна команда, що пере­бувала в Хусті. Головний коман­дант — Д. Климпуш, члени політичного штабу — І. Роман, І. Рогач, С. Росоха. Ріше­н­ня установчих зборів затвердив 10 листопада 1938 міністр Карпатської України Ю. Ревай. Керів­вними органами були головна команда й рада. Команду очолював коман­дант, який мав 2-х за­ступників і 2-х членів команди; рада складалася із команди і референтів (керівників секцій). Діяли референтури організації і звʼязку, пропаганди, преси та морального вихова­н­ня, ін­структорсько-оборон­ного на­вча­н­ня. Жіночий від­діл ОНОКС очолювали М. Тисовська і М. Химинець. За редакцією С. Росохи виходив часопис «На­ступ». Членів організації поділяли на дійсних (прийняті командою в членів організації), благодійних (надавали матеріальну або моральну під­тримку), почесних (мали заслуги перед українським народом), також були кандидати у члени. Вони мали право носити формений одяг, знаки та зброю. Низові організації ОНОКС поділяли на від­діли, декілька з яких складали кущ. Зва­н­ня командного складу: старший січовик, десятник, сотник, атаман; посади: гуртковий, провід­ник, кошовий, член ради і коман­дант. Команди ОНОКС організовано в Іршаві, Воловому, Великому Бичкові, Пере­чині, Рахові, Середньому, Тячеві та Хусті. Кількість дійсних членів не пере­вищувала 2 тисяч осіб. Окрім політичного штабу, який діяв легально, створено військовий (таємний) штаб. Спочатку його очолював полковник М. Аркас, згодом — полковник Г. Стефанів. М. Чирський керував «Летючою Естрадою» — пропагандистським від­ділом УНО і ОНОКС, О. Ольжич був координатором ідеологічної і політичної роботи в Карпатській Україні, Я. Барановський від­повід­ав за матеріальну допомогу населен­ню й уряду А. Волошина (через нього від­бувалися зносини Закарпа­т­тя зі світовими українськими організаціями). До військового штабу входили Р. Шухевич, З. Кос­сак, О. Карачевський, Г. Барабаш, Є. Врецьона, І. Кедюлич та ін. Обовʼязки нач­штабу виконував полковник М. Колодзінський. До спів­праці залучені також О. Сеник, М. Капустянський, В. Курманович, В. Петрів. 15 березня 1939 А. Волошин при­значив військовим міні­стром С. Клочурака, який, у свою чергу, при­значив головнокомандувачем С. Єфремова. Вже в ніч з 13 на 14 березня карпатські січовики вели бої з чеськими військовиками, на­ступного дня — з регулярними частинами угорської армії. Не­зважаючи на зуси­л­ля штабу ОНОКС, січовики виявилися непідготовленими до боїв, насамперед через від­сутність зброї. 16 березня 1939 угорська армія захопила Хуст, 17 березня остан­ні захисники Карпатської України припинили опір, хоча ще протягом місяця в горах продовжували діяти партизанські загони, які очолювали С. Росоха, Ф. Тацинець, М. Крупа, О. Ворохта. У боях ОНОКС втратила близько 1 тисячі вояків. Угорська влада пові­домила, що під час березневої операції у Карпатській Україні угорська армія втратила 72 вояки вбитими, 163 — пораненими, 4 — зниклими без­вісти.