Історична геологія

ІСТОРИ́ЧНА ГЕОЛО́ГІЯ — галузь геології, що ви­вчає послідовність роз­витку геологічних подій, органічного світу, умов формува­н­ня гірських порід Землі як основу зʼясува­н­ня закономірностей роз­по­всюдже­н­ня в них корисних копалин. Осн. зав­да­н­ням І. г. є теор. об­ґрунтува­н­ня та періодизація еволюції земної кори і органіч. світу під впливом ендоген. і екзоген. процесів. Базові наук. дисципліни, які вирішують осн. зав­да­н­ня І. г., — стратиграфія, палеонтологія та палеогеографія. Страти­графія зʼясовує послідовність утворе­н­ня і роз­по­всюдже­н­ня гір. порід у часі та просторі, ви­вчає від­повід­ні спів­від­ноше­н­ня геол. тіл, роз­робляє шкалу геохронол. (ери, періоди, епохи тощо) та стратигр. (групи (ератеми), системи, від­діли тощо) під­роз­ділів. Палеонтологія ви­вчає скамʼянілі рештки тварин. і рослин. організмів, які населяли моря, океани, озера та ріки, всі ін. ніші земної поверх­ні в минулому, і становить гол. теор. фундамент І. г. За її даними від­творюють картини життя минулих геол. часів, ви­значають від­нос. геол. вік осад. від­кладів, зокрема й від­далених між собою на великі від­стані. Першими палеонтол. метод з цією метою за­стосували на межі 18–19 ст. англ. інж. В. Сміт та франц. зоолог Ж. Кювʼє. Поряд з від­нос. геохронологією від 2-ї пол. 20 ст. роз­вивається абсолютна, яка за допомогою пере­важно ізотоп. методів дає прямі ви­значе­н­ня абсолют. віку гірських порід. Практична цін­ність І. г. як науки була б неможлива без зʼясува­н­ня фізико-геогр. умов, рельєфу та клімату минулих епох, контурів древніх материків і океанів, умов формува­н­ня гір. порід і повʼязаних з ними корис. копалин, що входить до зав­дань палеогео­графії. Крім того, І. г. ви­вчає закладе­н­ня та роз­виток геосинкліналей і платформ, особливості процесів літогенезу гір. порід та проявів магматизму в різні геол. епохи, формува­н­ня структури земної кори, оскільки тектонічні рухи і деформації є первин. факторами більшості змін, які від­буваються в літо­сфері та на земній поверх­ні. У 2-й пол. 19 ст. становле­н­ня І. г. як науки від­бувалося у тісному звʼязку з еволюц. теорією англ. природодослідника Ч. Дарвіна (див. Дарвінізм). На теренах України істор.-геол. дослідж. започатковано у 19 ст. працями Р. Мурчісона, Е. Ейхвальда, Г. Гельмерсена, М. Барбота-де-Марні, К. Феофілактова, О. Карпінського, а у зх. частині, що пере­бувала під владою Австрії (Австро-Угорщини), — С. Сташица, К. Пауля, Е. Тітце та ін. У 20 ст. найбільший внесок у їхній роз­виток зробили М. Андрусов, О. Борисяк, О. Вʼялов, П. Тутковський, М. Семененко, В. Різниченко, Б. Чернишов, В. Бондарчук та ін.

Завантажити статтю