Історія держави і права України

ІСТО́РІЯ ДЕРЖА́ВИ І ПРА́ВА УКРАЇ́НИ  — складова частина загальної історії держави і права, що відображає національні та регіональні особливості України. Тривалий час І. д. і п. У. розглядали лише в межах історії держави і права сусід. країн, насамперед Росії, Литви і Польщі. Після публікації дослідж. «Звичайна схема “руської” історії і справа раціонального укладу історії східного слов’янства» (1904) М. Грушевського, де він сформулював концепцію самост. істор. розвитку українського народу, окремішного від своїх сусідів, І. д. і п. У. почала розвиватися як окрема дисципліна. Першими кроками на шляху її вивчення стали дослідж. представників школи зх.-рус. права М. Владимирського-Буданова, Ф. Леонтовича та їх учнів, а також праці з історії України-Гетьманщини О. Кістяківського, О. Лазаревського, Д. Міллера, М. Василенка, М. Слабченка та ін. Знач. розмаху істор.-юрид. дослідж. набули зі створенням у структурі ВУАН Комісій для виучування історії зх.-рус. та укр. права і для виучування звичаєвого права України (обидві — Київ). Ґрунтовні праці опублікували М. Василенко, І. Малиновський, М. Максимейко, М. Слабченко, Л. Окіншевич, І. Черкаський, С. Борисенок, С. Іваницький-Василенко. Після розгрому академ. юрид. науки в 1930-і рр. розвиток І. д. і п. У. в передвоєнні та перші повоєнні роки пов’язаний майже виключно з працями С. Юшкова. Згодом з’явилися вітчизн. школи істориків права в Київ. університеті (А. Ткач, Л. Потарикіна, В. Катрич, А. Дубровіна), Харків. юрид. інституті (нині Нац. юрид. академія України; С. Фукс, А. Рогожин, І. Софронова, М. Страхов, Л. Маймескулов, В. Гончаренко, О. Ярмиш), Інституті держави і права НАНУ (Київ; В. Корецький, Б. Бабій, О. Мироненко, І. Усенко, В. Чехович), Львів. університеті (В. Кульчицький, Б. Тищик, М. Настюк, А. Пашук). В ін. наук. центрах у галузі І. д. і п. У. плідно працювали П. Михайленко, О. Сурилов, І. Греков, К. Софроненко. В УВУ (Мюнхен) та ін. наук. центрах укр. діаспори проблеми І. д. і п. У. розробляли Р. Лащенко, А. Яковлів, С. Шелухін, М. Чубатий, Л. Окіншевич, О. Юрченко, Я. Падох. Із проголошенням незалежності України 1991 значно зросла зацікавленість науковців і суспільства загалом проблемами І. д. і п. У. Відтоді опубліковано низку ґрунтов. монографій та ін. наук. праць відповід. тематики, відбуваються щорічні наук. форуми, зокрема під егідою Міжнар. асоц. істориків права, яка, окрім зарубіж. вчених, об’єднує понад 100 укр. науковців.

Осн. об’єктом дослідж. укр. істор.-юрид. науки є держ. і правові інститути на укр. землях у період Київ. Русі, Галицько-Волин. князівства, Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Рос. імперії, Австро-Угорщини та укр. держав 20 ст. Особлива увага приділяється публікації та вивченню визнач. пам’яток правової культури України. І. д. і п. У. тісно пов’язана з історією політ. і правової думки України та історією держави і права зарубіж. країн, дослідж. істор. характеру, що здійснюються в рамках галуз. юрид. наук, а також із суміж. істор., політ. і філос. науками.

Завантажити статтю