Зброєзнавство

ЗБРОЄЗНА́ВСТВО – спеціальна історична дисципліна, що вивчає історичні закономірності виникнення, розвитку, використання й поширення предметів озброєння (ручної зброї, військової техніки та спорядження) і пов’язаних з їхнім виробництвом технологій. Гол. завдання З. полягає в комплекс. вивченні різноманіт. предметів озброєння як істор. джерела, а також у подальшому розробленні зброєзнав. методів дослідження. Як продукт сусп. виробництва, що втілює останні тех. досягнення, предмет обміну й торгівлі, пам’ятник матеріал. культури та мистецтва, зброя є носієм істор. інформації, необхід. при вивченні рівня розвитку суспільства, його матеріал. і духов. культури, соц.-екон., політ. відносин та ін. З. структурно пов’язане і переважно використовує теор.-методол. засади й методи дослідж. істор. джерелознавства, однак передбачає залучення і заг.-істор. методів та методів споріднених наук (ін. спец. істор. дисциплін, археології, історії мистецтва) і низки точних, природн. й гуманітар. наук. З. як наука почало формуватися в 2-й пол. 19 ст. у зв’язку з активізацією процесів нагромадження, реєстрації та наук. вивчення археол. матеріалів, розвитку музей. справи, колекціонування предметів озброєння. Термін «З.» вперше використав нім. дослідник зброї А. Деммін у кн. «Die Kriegswaffen in ihren geschichtlichen Entwickelungen von den ältesten Zeiten bis auf die Gegenwart: Eine Encyklopädie der Waffenkunde» («Історичний розвиток зброї з давніх часів до сьогодення: енциклопедія зброєзнавства», 1869). Наприкінці 19 ст. засн. міжнар. товариство істор. З. і спеціалізов. ж. «Zeitschrift für Historische Waffenkunde» (1897) за ред. В. Бегайма, де публікували осн. розроблення з проблем З. Становлення З. на тер. Рос. імперії пов’язане з виданням у С.-Петербурзі військ.-наук. часописів «Оружейный сборник» (1861–1909, за ред. В. Чебишева), «Военный сборник» (1858–1917, від 1899 – за ред. О. Поливанова), з яким співпрацювали Е. Ленц, М. Бранденбург, П. фон Вінклер та ін., а також зі створенням першої великої 14-томної військ. енциклопедії – «Военного энциклопедического лексикона» (1837–50) за ред. Л. Зедделера. Протягом 20 ст. в Україні зброєзнавчу проблематику досліджували Д. Яворницький, І. Крип’якевич, О. Апанович, П. Толочко, Є. Черненко, Б. Греков, М. Котляр, Г. Вознесенська, Б. Шрамко, І. Свєшников, В. Сидоренко, В. Довженок, Б. Мельник та ін. Від 1990-х рр. активізувалися дослідж., присвяч. як традиц. проблематиці З., пов’язаній з вивченням різних видів озброєння, так і теорії, методології й історії розвитку самого З. Вперше в укр. істор. науці визначення З. як спец. істор. дисципліни сформульов. у навч. посібнику «Специальные исторические дисциплины» (К., 1992). Заг. теор. та методол. засади З. як структур. підсистеми істор. джерелознавства розроблено в підручнику «Історичне джерелознавство» (К., 2002). Триває робота з упорядкування категоріал. і термінол. апарату, вирішення проблем систематизації в укр. З. Опубліковано низку словників зі З., нові дослідж., присвяч. озброєнню доби Київ. Русі. З’явилися спец. період. вид., що висвітлюють проблематику З., зокрема 2000 – зб. наук. праць «Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики» (рубрика «Зброєзнавство») та «Військово-історичний альманах», 2003 – часопис «Клинок». Теор. засади З. формуються в контексті розвитку істор. науки. Однією з актуал. проблем сучас. З. є вивчення високотехнол. військ. техніки 20 ст., зброєзнав. аналіз якої передбачає розроблення та використання нових методів, оригінал. методик і прийомів дослідження. Прогресивні тенденції торкнулися також традиц. З., яке вивчає зброю давніх часів. Археол. знахідки, значна кількість нагромадженого польового матеріалу, застосування нових методів і сучас. методик дослідж., інформ. відкритість суспільства дають змогу успішно розробляти методологію, проводити масштаб. різноплановий джерел. аналіз, створювати цілісні теорії походження окремих видів зброї, вирішувати категоріал. й термінол. проблеми.

Літ.: Денисова М. М. Русское оружие. Краткий определитель русского боевого оружия ХI–ХIХ вв. Москва, 1953; G. C. Stone. A Glossary of the Construction, Decoration and Use of Arms and Armor: in all Countries and in all Times, Together with Some Closely Related Subjects. New York, 1961; Сидоренко В. О. Зброєзнавство як спеціальна історична дисципліна // Істор. джерела та їх використання. Вип. 2. К., 1966; Худяков Ю. С. Основные понятия оружиеведения (по материалам вооружения енисейских кыргызов VI– XII вв. н. э.) // Новое в археологии Сибири и Дальнего Востока. Новосибирск, 1979; Бехайм В. Энциклопедия оружия. С.-Петербург, 1995; Бережинський В. Г. Словник історичних зброєзнавчих термінів (за матеріалами озброєння Київської Русі). К., 2000; Ананьїн В. О. Словник-довідник воєнних понять та категорій. К., 2001; Історичне джерелознавство: Підруч. К., 2002; Кулинский А. Н. Европейское холодное оружие. С.-Петербург, 2003.

Д. В. Тоїчкін

Рекомендована література

Денисова М. М. Русское оружие. Краткий определитель русского боевого оружия ХI–ХIХ вв. Москва, 1953;
G. C. Stone. A Glossary of the Construction, Decoration and Use of Arms and Armor: in all Countries and in all Times, Together with Some Closely Related Subjects. New York, 1961;
Сидоренко В. О. Зброєзнавство як спеціальна історична дисципліна // Істор. джерела та їх використання. Вип. 2. К., 1966;
Худяков Ю. С. Основные понятия оружиеведения (по материалам вооружения енисейских кыргызов VI– XII вв. н. э.) // Новое в археологии Сибири и Дальнего Востока. Новосибирск, 1979;
Бехайм В. Энциклопедия оружия. С.-Петербург, 1995;
Бережинський В. Г. Словник історичних зброєзнавчих термінів (за матеріалами озброєння Київської Русі). К., 2000;
Ананьїн В. О. Словник-довідник воєнних понять та категорій. К., 2001;
Історичне джерелознавство: Підруч. К., 2002;
Кулинский А. Н. Европейское холодное оружие. С.-Петербург, 2003.