Зброєзнавство

ЗБРОЄЗНА́ВСТВО — спеціальна історична дисципліна, що ви­вчає історичні закономірності виникне­н­ня, роз­витку, викори­ста­н­ня й пошире­н­ня предметів озброє­н­ня (ручної зброї, військової техніки та спорядже­н­ня) і повʼязаних з їхнім виробництвом технологій. Гол. зав­да­н­ня З. полягає в комплекс. ви­вчен­ні різноманіт. предметів озброє­н­ня як істор. джерела, а також у подальшому роз­роблен­ні зброє­знав. методів дослідже­н­ня. Як продукт сусп. виробництва, що втілює остан­ні тех. досягне­н­ня, предмет обміну й торгівлі, памʼятник матеріал. культури та мистецтва, зброя є носієм істор. інформації, необхід. при ви­вчен­ні рівня роз­витку су­спільства, його матеріал. і духов. культури, соц.-екон., політ. від­носин та ін. З. структурно повʼязане і пере­важно використовує теор.-методол. засади й методи дослідж. істор. джерело­знавства, однак перед­бачає залуче­н­ня і заг.-істор. методів та методів споріднених наук (ін. спец. істор. дисциплін, археології, історії мистецтва) і низки точних, природн. й гуманітар. наук. З. як наука почало формуватися в 2-й пол. 19 ст. у звʼязку з активізацією процесів на­громадже­н­ня, реєстрації та наук. ви­вче­н­ня археол. матеріалів, роз­витку музей. справи, колекціонува­н­ня предметів озброє­н­ня. Термін «З.» вперше викори­став нім. дослідник зброї А. Дем­мін у кн. «Die Kriegswaffen in ihren geschichtlichen Entwickelungen von den ältesten Zeiten bis auf die Gegenwart: Eine Encyklopädie der Waffenkunde» («Історичний роз­виток зброї з давніх часів до сьогоде­н­ня: енциклопедія зброє­знавства», 1869). На­прикінці 19 ст. засн. між­нар. товариство істор. З. і спеціалізов. ж. «Zeitschrift für Historische Waffenkunde» (1897) за ред. В. Бега­йма, де публікували осн. роз­робле­н­ня з про­блем З. Становле­н­ня З. на тер. Рос. імперії повʼязане з ви­да­н­ням у С.-Петербурзі військ.-наук. часописів «Оружейный сборник» (1861–1909, за ред. В. Чебишева), «Воен­ный сборник» (1858–1917, від 1899 — за ред. О. Поливанова), з яким спів­працювали Е. Ленц, М. Бранденбург, П. фон Вінклер та ін., а також зі створе­н­ням першої великої 14-томної військ. енциклопедії — «Воен­ного энциклопедического лексикона» (1837–50) за ред. Л. Зед­делера. Протягом 20 ст. в Україні зброє­знавчу про­блематику досліджували Д. Яворницький, І. Крипʼякевич, О. Апанович, П. Толочко, Є. Черненко, Б. Греков, М. Котляр, Г. Вознесенська, Б. Шрамко, І. Свєшников, В. Сидоренко, В. Довженок, Б. Мельник та ін. Від 1990-х рр. активізувалися дослідж., присвяч. як традиц. про­блематиці З., повʼязаній з ви­вче­н­ням різних видів озброє­н­ня, так і теорії, методології й історії роз­витку самого З. Вперше в укр. істор. науці ви­значе­н­ня З. як спец. істор. дисципліни сформульов. у навч. посібнику «Специальные исторические дисциплины» (К., 1992). Заг. теор. та методол. засади З. як структур. під­системи істор. джерело­знавства роз­роблено в під­ручнику «Історичне джерело­знавство» (К., 2002). Триває робота з упорядкува­н­ня категоріал. і термінол. апарату, виріше­н­ня про­блем систематизації в укр. З. Опубліковано низку словників зі З., нові дослідж., присвяч. озброєн­ню доби Київ. Русі. Зʼявилися спец. період. вид., що висвітлюють про­блематику З., зокрема 2000 — зб. наук. праць «Спеціальні історичні дисципліни: пита­н­ня теорії та методики» (рубрика «Зброє­знавство») та «Військово-історичний альманах», 2003 — часопис «Клинок». Теор. засади З. формуються в контекс­ті роз­витку істор. науки. Однією з актуал. про­блем сучас. З. є ви­вче­н­ня високотехнол. військ. техніки 20 ст., зброє­знав. аналіз якої перед­бачає роз­робле­н­ня та викори­ста­н­ня нових методів, оригінал. методик і при­йомів дослідже­н­ня. Про­гресивні тенденції торкнулися також традиц. З., яке ви­вчає зброю давніх часів. Археол. знахідки, значна кількість на­громадженого польового матеріалу, за­стосува­н­ня нових методів і сучас. методик дослідж., інформ. від­критість су­спільства дають змогу успішно роз­робляти методологію, проводити мас­штаб. різноплановий джерел. аналіз, створювати цілісні теорії походже­н­ня окремих видів зброї, вирішувати категоріал. й термінол. про­блеми.

Літ.: Денисова М. М. Рус­ское оружие. Краткий определитель рус­ского боевого оружия ХI–ХIХ вв. Москва, 1953; G. C. Stone. A Glossary of the Construction, Decoration and Use of Arms and Armor: in all Countries and in all Times, Together with Some Closely Related Subjects. New York, 1961; Сидоренко В. О. Зброє­знавство як спеціальна історична дисципліна // Істор. джерела та їх викори­ста­н­ня. Вип. 2. К., 1966; Худяков Ю. С. Основные понятия оружиеведения (по материалам вооружения енисейских кыргызов VI– XII вв. н. э.) // Новое в археологии Сибири и Дальнего Востока. Новосибирск, 1979; Бехайм В. Энциклопедия оружия. С.-Петербург, 1995; Бережинський В. Г. Словник історичних зброє­знавчих термінів (за матеріалами озброє­н­ня Київської Русі). К., 2000; Ананьїн В. О. Словник-довід­ник воєн­них понять та категорій. К., 2001; Історичне джерело­знавство: Під­руч. К., 2002; Кулинский А. Н. Европейское холодное оружие. С.-Петербург, 2003.

Д. В. Тоїчкін

Завантажити статтю