Воєнний конфлікт

ВОЄ́ННИЙ КОНФЛІ́КТ — форма розв’язання гострих суперечностей між державами, народами, соціальними групами або іншими суб’єктами політики з двостороннім використанням воєнної сили. У широкому розумінні, прийнятому в міжнародному праві, В. к. охоплює всі форми збройного протиборства між суб’єктами політики — від прикордонних зіткнень до світових воєн (див. Війна). З точки зору національних інтересів В. к. може набувати форму агресії (застосування збройної сили однієї держави проти суверенітету, територіальної недоторканості або політичної незалежності іншої держави) чи збройного конфлікту (коли агресора визначити неможливо).

За характером політичної мети В. к. поділяють на 3 типи. 1-й тип — війна за домінування (гегемонію). Політичною метою такого конфлікту може бути встановлення або відновлення політичного, ідеологічного, економічного, етноконфесійного, воєнного домінування на глобальному, регіональному чи локальному рівнях. 2-й тип — війна за території. Її політичною метою може бути захоплення додаткових (спірних) або визволення окупованих територій. 3-й тип — змішаний. Політичною метою такого конфлікту може бути як захоплення територій, так і розширення сфер домінування. З дедалі більшим оснащенням військ (сил) високоточною зброєю ймовірність конфліктів 1-го типу значно підвищується, свідченням чого є події 90-х рр. 20 ст. — поч. 21 ст. у Перській затоці та колишній Югославії.

За способом досягнення стратегічної мети виділяють В. к. 3-х підтипів: 1-й — стратегічна мета досягається застосуванням угруповань військ (сил) стратегічного масштабу (1-а та 2-а світові війни); 2-й — стратегічна мета досягається застосуванням оперативних угруповань військ (радянсько-японський конфлікт 1939 на р. Халхін-Голл); 3-й — стратегічна мета досягається застосуванням тактичних угруповань військ (події на острові Даманський). Характеристика В. к. здійснюється на підставі сукупності найбільш істотних показників, що визначають їх природу — правових, культурних, соціально-політичних, стратегічних та якісних. Із правової точки зору В. к. можуть бути справедливими, або конвенційними (не суперечать міжнародному праву), і несправедливими, або неконвенційними (суперечать міжнародному праву); щодо взаємодії різних культур — внутрішньоцивілізаційні та міжцивілізаційні; за соціально-політичними показниками — міжкоаліційні, міждержавні, у вигляді збройного втручання (воєнна інтервенція, міжнародний терор, глобальне партизанство) чи громадянські війни (захист конституційного ладу, громадянський терор, партизанство). Застосування миротворчих сил може відбуватися у формі відновлення, підтримання чи примушення до миру та гуманітарної інтервенції.

Сукупність стратег. показників дозволяє характеризувати В. к. за масштабом (розмахом, тривалістю в часі, місцем виникнення, характером фізичного середовища), напруженням, засобами зброй. боротьби та способами їх застосування. За масштабом В. к. можуть бути світовими, регіональними і локальними, бути у формі прикордонного зіткнення, збройного інциденту чи воєнної акції, що за тривалістю у часі бувають затяжні й швидкоплинні, за місцем виникнення — внутрішньо-державні, прикордонні або віддалені від держави, за характером фізичного середовища — повітряно-космічні, наземні, морські чи змішані. За напруженістю (динамічністю перебігу) — високої, середньої, низької інтенсивності або незавершені (так звані тліючі). За засобами збройної боротьби — на конфлікти 1-го (холодна зброя), 2-го (гладкоствольна зброя), 3-го (нарізна зброя), 4-го (моторизована зброя), 5-го (ядерна зброя), 6-го (високотехнолічна зброя), 7-го (прогнозовано-біотехнологічна зброя) поколінь. За способами застосування засобів збройної боротьби В. к. можуть бути з масованим або обмеженим їх застосуванням. При цьому засоби інформаційного і психологічного протиборства можуть застосовуватися паралельно або послідовно з іншими засобами ураження.

Відповідно до якісних показників В. к. розрізняють за ступенем підтримки світовою спільнотою (безумовна, часткова, несхвалення, осудження); характером участі (пряма і опосередкована); якістю військових формувань сторін (регулярні, іррегулярні, партизанські, ополченські, змішані); рівнем соціально-економічного розвитку держав (між розвиненими, країнами, що розвиваються, країнами різного рівня розвитку, державами федерації, що розпалася).

Завантажити статтю