Гірничий університет Національний

Визначення і загальна характеристика

ГІРНИ́ЧИЙ УНІВЕРСИТЕ́Т Національний — вищий на­вчальний заклад, що готує фахівців у галузі гірничої промисловості. Засн. 1912 у м. Катеринослав (нині Дні­пропетровськ) як гірн. ін­ститут на базі Вищого гірн. училища (створ. 1899 за участі та фінанс. під­тримки В. Голубєва). Від 1993 — Держ. гірн. академія, від 1997 — Нац. гірн. академія, від 2002 — сучасна назва. Нині є одним з провід. закладів освіти України і здійснює під­готовку висококваліфік. фахівців і науковців з усіх сучас. спеціальностей геол.-розв. та гірн.-добув. галузей, паливно-енергет. та мінерал.-сировин. комплексів, машинобудува­н­ня та систем автоматизації, інформатизації вироб-в. Наук. діяльність вчених Університету зосереджена на енерго- i ресурсозберiгал. та екол. чистих технол. процесах, про­блемах охорони довкi­л­ля, зокрема роз­роблен­ні нових конкурент. матерiалiв, iнструментiв та кон­струкцiй. У структурі Університету — 9 факультетів ден­ної форми на­вча­н­ня, Ін­ститут заочно-ди­станц. на­вча­н­ня, Ін­ститут гуманітар. про­блем, екс­тернатура, аспірантура та докторантура, 51 каф., Між­галуз. ін­ститут без­перерв. освіти, Центр укр.-польс. спів­робітництва, Укр.-іспано-латиноамер. центр, Дні­проп. бізнес-центр, Придні­пров. центри енергет. менеджменту та тех. захисту інформації, Укр.-амер. ліцей, Автотранс­порт. технікум, Докучаєв. гірн. технікум (Донец. обл.), Марганец. коледж та Павло­град. технікум (обидва — Дні­проп. обл.). Навч. процес забезпечують 130 д-рів і 350 канд. н. В Університеті навч. бл. 13-ти тис. студентів та слухачів, аспірантів і докторантів із 44-х спеціальностей за 21-м напрямом. Високий теор. рівень на­вча­н­ня з одночас. ґрунтов. практич. під­готовкою забезпечувався від перших років роз­витку Університету завдяки наук. кваліфікації професор.-викладац. складу та його звʼязкам з роз­таш. побл. рудниками, шахтами і металург. заводами у по­єд­нан­ні з сучас. наук.-тех. рівнем лаборатор. бази. На поч. 20-го ст. в Університеті створ. провід­ні й широко ви­знані в світі наук. школи: механіки (О. Дин­ник, В. Маковський), кібернетики (Я. Ґрдина), гірн. справи (О. Терпигорєв, Л. Шевʼяков), збагаче­н­ня корис. копалин (В. Гуськов), маркшейдерії (проф. П. Леонтовський), геології (М. Лебедєв), металургії (М. Па­влов, П. Рубін), електрохімії та каталізу (Л. Писаржевський, О. Бродський), електрозварюва­н­ня (В. Нікітін), гірн. механіки (М. Федоров). На базі лаб., каф. і факультетів Університету створ. 6 навч. закладів та 9 н.-д. і проект. установ, зокрема Фізичної хімії ім. Л. Писаржевського ін­ститут НАНУ (Київ, 1927), Металургійну академію України національну (1930), Хіміко-технологічний університет український державний (1930; обидва — Дні­пропетровськ). Високий наук.-пед. потенціал у по­єд­нан­ні з роз­виненою сучас. наук.-лаборатор. базою та унікал. наук. обладна­н­ням, тісні звʼязки з пром-стю, активна участь у вирішен­ні актуал. про­блем економіки України зумовили подальший роз­виток сформов. на поч. 20-го ст. шкіл і напрямків та збагатили їх сучас. змістом. Осн. з них ви­знані й ві­домі за межами України: геологія вугіл. басейнів та геол. інтер­претація геофіз. полів (М. Семененко, Б. Чернишов, О. Широков, К. Тяпкін); технологія під­зем. видобутку корис. копалин (О. Колоколов, В. Бондаренко); технологія від­критої роз­робки родовищ корис. копалин (М. Новожилов); технологія збагаче­н­ня корис. копалин і комплексне викори­ста­н­ня та валоризація мінерал. сировини (В. Кармазін, П. Пілов); геомеханіка під­зем. споруд (О. Максимов, О. Шашенко); вібраційні технології у вироб. процесах і транс­порті (В. Потураєв, В. Франчук); компʼютерні системи автоматизації вироб. процесів (В. Бунько, В. Ткачов); гірн. і металург. електро­енергетика (С. Волотковський, Г. Пів­няк); транс­порт­ні технології та системи (О. Спів­аковський, М. Поляков, О. Ренгевич, М. Біличенко); гірн. аерологія (Ф. Абрамов, В. Бойко, М. Кременчуцький); технологія машинобудува­н­ня та матеріало­знавство (П. Шилов, Р. Дідик); техніка та технологія бурі­н­ня (Є. Епштейн). Університет має 10 навч. корпусiв, 6 гуртожиткiв, буровий полiгон, наук. бібліотеку, обчислюв. центр, спорт. комплекс, профiлакторiй, базу вiдпочинку, геол.-мiнерал. музей, музей iсторiї ВНЗу, випускає багатотиражну г. «Вiсник» (від 1928). Перший ректор — М. Лебедєв, від 1982 — Г. Пів­няк.

І. М. Єлiнов, С. М. Довгань

Завантажити статтю