КОСМА́Ч — село Косівського ра­йону Івано-Франківської області, осередок художніх ремесел. Знаходиться на р. Пістинька (притока Пруту, бас. Дунаю), за 32 км від райцентру та за 39 км від залізничної станції Коломия. Площа 84 км2 (має 32 присілки). Населе­н­ня 6054 особи (2001), пере­важно українці. Уперше зга­дано у писемних джерелах 1412. За народними пере­казами, назва села походить від зовнішнього ви­гляду першого поселенця (нібито мав космате волос­ся) або його прі­звиська Космачук, Косматий. Жителі брали участь у русі опришків у загонах О. Довбуша (1745 тут і за­­гинув), В. Баюрака, І. Бойчука. Від 1772 — під владою Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1890 від­крито школу. На початку 20 ст. у селі працював нафто­промисел. Тут діяли й ві­домі в Галичині під­приємства з видобутку озокериту. У селі було від­крито першу на Гуцульщині читальню товариства «Просвіта». Після роз­паду Австро-Угорщини в К. — влада ЗУНР. Від 1919 — у складі Польщі, від 1939 — УРСР. Від липня 1941 до березня 1944 — під німецько-фашистською окупацією. До середини 1950-х років діяло під­пі­л­ля ОУН–УПА. У К. функціонував ви­шкіл старшин УПА. 1944 війська УПА проголосили тут Космацьку Само­­­стійну Республіку. 1944–45 роз­­­ташовувалися 19 сотень. У боротьбі з фашистськими окупантами та військами НКВС загинуло понад 340 космачан. Жителі К. здавна за­ймаються художніми промислами — різьбярством, килимарством, вишива­н­ням, писанкарством. 1926–35 від­бувалися заня­т­тя мистецької школи О. Новаківського. Нині у К. — 7 загальноосвітніх шкіл, дитсадок, школа мистецтв, школа традиційного народного мистецтва ім. В. Могура; Будинок культури, 3 приватні музеї (один із них — О. Довбуша); лікарня, пологовий бу­­динок; 2 готелі; від­діле­н­ня оща­дбан­­ку. Щорічно від­буваються Між­народні зʼ­їзди писанкарів (станом на кінець 2011 — 5), Між­народний етно­графічний фестиваль «Великдень у Космачі» (5), Всеукраїнський патріотичний фестиваль «Бандерівська столиця кличе до чину» (3), Молодіжний фес­­тиваль «Керамічні канікули» (3; за участі молоді з країн Балтії та Польщі).

Обʼєкти заповід­ного фонду: Рушірський водо­спад, Пожеретул. орнітологічний заказник. Виявлено рештки гальштатського солеварного центру (10–9 ст. до н. е.). Памʼятники архітектури: церква св. Параскеви-Пʼятниці (1753), куз­­ня (1896), церква св. Петра і Павла та дзвіниця (1904–05). Встановлено памʼятники Т. Ше­­вченку, О. Довбушу (а також памʼятний знак на місці його загибелі), радянським роз­відникам, Борцям за волю України, курін­ному Кни­­шу (Д. Горникевичу), командиру 21-го від­тинку УПА «Гуцульщина» Коломийської округи Козаку (М. Яворському), низку хрестів на місці боїв і загибелі вояків УПА. Серед видатних уродженців — журналіст Л. Вардзарук; художник М. Томен, мистецтво­знавець, майстриня декоративного ткацтва О. Никорак, мистецтво­знавець, майстер писанкарства та художнього вишива­н­ня Д. Пожоджук, майстриня декоративно-ужиткового мистецтва К. Бобʼяк-Никорак, майстри художнього ткацтва та вишива­н­ня по­друж­жя Дмитро та Ганна Вінтоняки, майстриня художнього оброб­­ле­н­ня шкіри А. Кісиличук, майстер декоративно-ужиткового мистецтва, публіцист М. Дідишин; церковний діяч УГКЦ Е. Ковч. Із К. повʼязані життя та діяльність патріарха Київського і всієї Русі-України (УПЦ КП) Володимира (В. Романюка), історика, дисидента В. Мороза (К. присвятив свою працю «Хроніки опору» // «Український само­стій­­ник», 1970, ч. 158), художника М. Мороза. Тут у різний час неодноразово бували громадський і церковний діяч, мово­знавець, літературо­­­знавець, письмен­ник Іларіон (І. Огієнко), кінорежисер, письмен­ник О. Довженко, письмен­ники Ірина Вільде, Д. Павличко, мистецтво­знавець, художник, письмен­ник С. Гординський, по­­ет, композитор В. Івасюк, музи­­ко­знавці, композитори Ф. Колес­­са і С. Людкевич, композитор А. Кос-Анатольський, художники Е. Козак, М. Левицький, С. Луцик, Г. Смольський та ін.