Бібліотека наукового товариства імені Шевченка

БІБЛІОТЕ́КА НАУКО́ВОГО ТОВАРИ́СТВА І́МЕНІ ШЕВЧЕ́НКА Перша на укр. землях бібліотека україно­знавства. Засн. 1892 у Львові з пере­творе­н­ням літ. Товариства ім. Шевченка в наукове. Один із фундаторів — О. Кониський (подарував 392 книги). Початк. фонд б-ки сформувався також за рахунок приват. збірок і дарунків В. Антоновича, Ю. Целевича, О. Барвінського, а також зб. дублетів львів. «Просвіти». 1894 бібліотека налічувала 600 т. Особливе значе­н­ня для роз­будови б-ки мала організац. діяльність М. Грушевського, який 1895 через «Записки НТШ» звернувся з проха­н­ням допомогти зі­брати книги з питань україно­знавства. 500 т. франц., англ. та нім. авторів подарував 1896 інж. О. Бородай. 1897 у б-ці було 1800 творів у бл. 4-х тис. т., 1905 — бл. 10-и тис., на поч. 1914 — 70 тис., а перед 2-ю світ. війною — бл. 300 тис. т. Від кін. 90-х рр. 19 ст. бібліотека налагодила книгооб­мін з університетами, наук. установами та видавництвами Європи й Америки (1909 таких установ було 244). Отримано комплект ви­дань Чес. АН та 2-го від­ділу РАН, великі й цінні колекції від Київ. університету, археогр. комісій у Києві та С.-Петербурзі, Істор. товариства в Одесі й Казані тощо. Найбільше книг подарував І. Франко, заповівши Т-ву всю свою бібліотеку (бл. 7-и тис. т. та понад 500 рукописів) — пере­важно твори літ-ри, праці з історії літ-ри та фольклору. Зі­бра­н­ня В. Лесевича становить 3 тис. т. — ви­да­н­ня англ., франц., італ. класиків-філософів. І. Мандичевський подарував кількасот книг найновішої зх.-європ. літ-ри у галузі філософії; Ю. Медвецький — понад 2 тис. т. з геології, фізіології, історії Галичини та Карпат; о. П. Крипʼякевич — книги з історії церкви та теології, латин., грец. і церк.-словʼян. старо­друки; адвокат Є. Олесницький — 2450 т.; а також І. Зілинський — 2407 т., І. Куровець — 1035, В. Дорошенко — 877, Р. Заклинський — 750 та ін. 1-й бібліотекар НТШ — М. Павлик (1897–1904); у різний час бібліотеку очолювали також І. Кревецький, В. Дорошенко, працювали М. Вороний, О. Маковей, М. Деркач, Ю. Полянський, М. Тершаківець, М. Кордуба. Від 1901 бібліотека є чл. Між­нар. спілки б-к АН і наук. т-в. Після 1-ї світової війни до б-ки надходили всі ви­да­н­ня з УНР, а потім з УРСР. Бібліотека містила найповнішу й найсистематичнішу збірку україніки, пере­важно укр. ви­дань 19–20 ст. з усіх укр. територій та еміграції з комплектами укр. преси, що виходила в Європі й Америці, незалежно від парт. приналежності, а також зі­бра­н­ня старо­друків 16–18 ст. У рукопис. від­ділі — зразки 14–20 ст. з усієї України пере­важно церк. характеру (мінеї, тріоді, Євангелія тощо), а також світські. Чимало з них пред­ставляють закарпат. письменство 17–19 ст. Значне місце за­ймають документи та листи ви­знач. галиц., деяких над­дні­прян. діячів, авто­графи письмен­ників.

Б-ка ставала обʼєктом ре­пресій та пере­слідувань антиукр. політ. сил. Перший погром колекцій НТШ стався 1914–15, коли Львів зайняли рос. війська. У між­воєн. період польс. влада організовувала конфіскацію нових надходжень; 1922 у приміщен­ні б-ки вибухнула бомба, під­кладена польс. екс­тремістами з наміром знище­н­ня фондів. Після ліквідації НТШ рад. владою 1940, а також після 2-ї світової війни фонди б-ки при­єд­нано до Б-ки АН УРСР у Львові (нині ЛНБ), якій ці фонди належать і сьогодні. Внаслідок «пере­інвентаризації» 1952–56 фонди б-ки роз­формовано, значну частину книг і часописів, ви­знаних «іноземними» та «буржуазно-націоналіст.», пере­ведено у спец. фонд обмеженого парт.-номенклатур. користува­н­ня. Під час ідеол. погрому значна частина фондів (до 30 %) була знищена чи без­поворотно втрачена. Непоправну шкоду б-ці як памʼятці культури за­вдали роз­членува­н­ня та роз­комплектація дарованих приват. імен­них фондів по різних від­ділах і навіть територіях. Зокрема, велика приватна бібліотека та рукописи І. Франка, що за його заповітом повин­ні довічно зберігатися в фонді НТШ, були пере­везені і залишаються в Києві, також вивезено зі Львова ін. бібліотечні та рукописні збірки.

Після від­новле­н­ня НТШ у Львові 1989 одним із першочергових зав­дань стало створе­н­ня нової б-ки для потреб від­родженого Товариства. Основу фондів нової б-ки становлять діаспорні ви­да­н­ня з про­блем україно­знавства, пере­дані б-ці 1992 В. Луцевим, проф. Пенсильван. університету (22 тис. т.), а також збірки Б. Романенчука, М. Бігуса, В. Ґіни, В. Черняк, А. Лазаренка. Приділяється значна увага комплектації б-ки україно­знав. ви­да­н­нями сучас. України. 2002 фонди нової б-ки НТШ налічують бл. 38 тис. ви­дань.