КОМІ́СІЇ ПОРА­ЙО́ННОГО РОЗРО́БЛЕ­Н­НЯ ІСТО́РІЇ УКРАЇ́НИ ВУАН Засновано 1924–25 під загальним керівництвом М. Грушевського з метою активізувати ви­вче­н­ня історії України із залуче­н­ням місцевих крає­знавців.

Комісія Києва і Прав­обереж­жя (керівник В. Щербина) організувала обстеже­н­ня Київського некро­­поля, здійснювала опис праць з історії Києва у місцевих бібліотеках і музеях, під­готувала до друку збірку «Старий Київ та його околиці», «Нові студії з історії Києва» (оби­­дві — 1926), працювала над ство­­ре­н­ням путівника по Києву з де­­тальним історичним оглядом (Комітет свят­­кува­н­ня 10-річного ювілею ВУАН 1930 видав накладом у 5 тисяч примірників книгу «Київ. Провід­ник» за редакцією Ф. Ернста). У її роботі також бра­­ли участь Л. Добровольський, В. Модзалевський, М. Карачків­­ський. 1929 роз­ділена на Комісію Прав­обереж­жя (ліквідована 1930) та Комісію Києва (фактич­­но припинила діяльність 1933, офіційно ліквідована 1934).

Комісія Лів­обереж­жя та Слобожанщини (керівник О. Гермайзе) зо­­середила зуси­л­ля на ви­вчен­ні Чернігівщини. З цією метою засновано її філію — Комісію Старого Чернігова і Чернігівщини, основу якої становили члени Чернігівського нау­­кового товариства. Вона досліджувала археологічні памʼятки Чернігова, опублікувала збірку «Чернігів і пів­нічне Лів­обереж­жя: Огля­­ди, роз­відки, матеріали» (Київ, 1928). З комісією спів­працювали П. Федоренко, П. Нечипорен­­ко, Ю. Вино­градський та ін. 1929 припинила діяльність, натомість створено Комісію Лів­обережної та Слобідської України при Кафедрі історії України доби феодалізму М. Слабченка та Комісію історії Поліс­ся (ліквідовані 1930).

Комісія Степової України та Чор­­номорʼя (керівник М. Ткаченко) мала 4 хронологічні сектори: палеолітичної, античної і середньовічної колонізації, історії Запорозької Січі, історії пізнішого заселе­н­ня. У звʼязку з будівництвом Дні­прогесу роз­робила пер­спективний план обстеже­н­ня порогів Дні­пра. Під­готувала до друку збірку «Полуднева Україна» (уві­йшли стат­ті П. Тутковського, С. Дложевського, М. Макаренка, Б. Варнеке, І. Крипʼякевича, В. Пархоменка, Є. Загоровсь­­ко­­го, Н. Полонської-Василенко та ін.), який так і не був опублікований. 1929 реорганізована у Комісію Полудневої України при Кафедрі історії України доби феодалізму М. Слабченка, 1930 лік­­відована. Головним зав­да­н­ням

Ко­­місії Західної України (керівник Ф. Сав­­ченко) було налагодже­н­ня спів­праці науковців УСРР, Галичини, Закарпа­т­тя, Буковини. Вона видала «Матеріяли для культурної й громадської історії Західної України» (Київ, 1928), що містили листува­н­ня М. Драгоманова та І. Франка (за авто­графами, які зберігалися у НТШ і Українському національному музеї у Львові), «Матеріали до історії української культури в Галичині та її звʼязків з Україною» (1930), під­готовлені К. Студинським; уклала бібліо­графію авторів із Західної України за 1901–25; залучала до спів­­­праці науковців краю, насамперед із НТШ. 1930 пере­ведена до установ Соціально-економічного від­ділу ВУАН, 1934 уві­йшла до складу Ін­ституту історії Всеукраїнської асоціації марксистсько-ленінських ін­ститутів.