Комісія для вивчення історії Близького Сходу ВУАН

КОМІ́СІЯ ДЛЯ ВИ́ВЧЕ­Н­НЯ ІСТО́РІЇ БЛИЗЬКО́ГО СХО́ДУ ВУАН Засн. 1930 у Києві. До складу ко­­місії, яку очолив А. Кримський, входили наук. працівники ВУАН і викл. ВНЗів, зокрема В. Бузе­скул (історія античності), М. Вязь­мітіна (мистецтво народів Сходу), Т. Грунін, В. Дубровський (обидва — тюркологія), Б. Зданевич (арабістика, гебра­їстика), Т. Кез­ма (арабістика, іраністика, тюр­кологія), Б. Курц (економіка країн Сходу), П. Лозієв (іраністика), Г. Лозовик (гебра­їстика), І. Мор­гилевський (архітектура країн Сходу), Ф. Петрунь (укр.-сх. звʼязки), П. Ріт­тер (індологія), О. Сухов (сходо­знавство, екон. гео­графія). В її роботі брали участь учені-схо­­до­знавці з Москви, Ленінгра­да (нині С.-Пе­тербург), а також Гру­­зії, Пн. Осетії. Нaук. про­блема­тика дослідж. охоплювала візан­толо­гію, стародав. Араб. Схід, тюрко­ло­гію, гебра­їстику, істор. звʼязки України з народами Близь­кого Сходу. Серед першочерг. зав­­дань — організація семінарів з ви­вче­н­ня мов (араб., перської, турец., татар.), історії, економіки й культури країн Близького Сходу, укладе­н­ня системат. покажчика джерел і літ-ри з істор., конфес., торг.-екон., культур. звʼяз­ків України з цими краї­на­ми. Заплановано видавати орієнталіст. щорічники, темат. зб. «Студії з історіо­графії Сходу», «Україна і Схід», «Студії з Криму» тощо. Комісія готувала до друку араб. джерела, що містили цінні ві­домості про народи, зокрема про словʼян, які жили у Сх. Європі у давнину. Так, А. Ковалівський пере­клав, дешифрував і прокоментував Мешхед. рукопис твору Ібн-Фадлана — секр. посольства Багдад. халіфа ал-Муктадіра до країни волз. бул­гар у 921–22. На поч. 1930-х рр. його разом із П. Тичиною включено до складу археогр. екс­педиції, що мала вирушити до Туреч­чини з метою ви­вче­н­ня у держ. архівах Стамбула й Анкари матеріалів з історії України 15–18 ст. Значну увагу приділе­но тюркол. тематиці, під­готовлено до друку праці «Історія Туреч­чини в західно-європейській лі­­тературі», «Економічний роз­виток сучасної Туреч­чини», «Молодотурецька революція 1908», «Українсько-турецькі взаємини у XVII ст.», «Україна за турецькими й татарськими джерелами», «Україна у творах турецьких пись­мен­ників», «Українсько-кримські від­носини XVII ст.». В. Зум­мер у своїх доповід­ях охарактеризував т. зв. золоте сторіч­чя (16 ст.) у турец. історії й культурі та зробив спробу про­аналізувати роз­­­виток історії мистецтва в Криму (16–18 ст.). Сх. народам, пред­ставники яких у різні часи в силу певних об­ставин оселилися в Україні, присвяч. доповіді «Київські асірійці, їх побут і життя», «Пісні курдів, записані у Києві», «Караїми, їх історія, побут й життя». Невирішеною проб­лемою у діяльності комісії залишався гострий дефіцит наук. від­ряджень у країни Близького Сходу. Крім В. Зум­мера та П. Ти­­чини, які від­відали Туреч­чину 1928–29, більше ніхто з її чл. через різні причини так і не зміг скори­статися такою можливістю. 1932 премʼєр-міністр Туреч­чини І. Іненю, який від­відав Київ і озна­­­йомився з діяльністю ВУАН, високо оцінив її роботу. Однак ба­гато планів комісії залишилися не реалізов. — на поч. 1934 за звинуваче­н­ням у пропаганді ан­ти­марксист. теорій її ліквідовано.

Завантажити статтю