Комісія історії звичаєвого права ВУАН

КОМІ́СІЯ ІСТО́РІЇ ЗВИЧАЄ́ВОГО ПРА́ВА ВУАН Засн. 1918 як По­стійна комісія для ви­учува­н­ня звичаєвого пра­ва України УАН, від 1921 — Комі­сія для ви­учува­н­ня нар. (звичаєвого) права України ВУАН, від 1925 — Комісія для ви­учува­н­ня звичаєвого (нар.) права України ВУАН, від 1931 — К. і. з. п. ВУАН. До першого складу комісії уві­йшли О. Левицький (голова), Ф. Тарановський, Б. Кістяківський, М. Птуха. Кер. (керуючим працями) затв. М. Па­влова-Сіль­ванського. При комісії створ. робочу групу зі штат. і позашт. працівників (секцію чл.-спів­­роб.) для збира­н­ня матеріалів зі звичаєвого права, скла­да­н­ня необхід. картотек, покажчиків тощо. Перше офіц. зі­бра­н­ня від­­булося 20 березня 1919, на­при­кінці того ж місяця роз­почала роботу і секція чл.-спів­роб. (бл. 20 осіб), у якій 1919–20 найбільшу активність виявили В. Греков, С. Іваницький-Василенко (секр. у березні–липні 1920), В. Камін­ський (пом. кер.), І. Кри­сталов­ський, М. Товстоліс, О. Хруцький, І. Черкаський, О. Шрамков. Комісія запланувала укласти бібліогр. покажчик праць з питань звичаєвого права, під­готувати про­граму дослідж. архів. матеріалів з цих питань і на­громадити максимально можливу кількість таких матеріалів (від­по­відно усіх чл.-спів­роб. роз­ділено на три під­секції). У серпні 1920 внаслідок пере­бува­н­ня польс. військ у Києві та ін. не­сприятл. об­ставин діяльність ко­місії прак­тично припинено. Від­­новити її вдалося В. Синайсько­му, при­знач. у січні 1921 керівником. Перше засі­да­н­ня нового складу комісії (уже без поділу на повно­прав. чл. і чл.-спів­роб.) від­­було­ся 8 лютого 1921. У трав­ні 1921 пом. кер. комісії став А. Крис­тер, який після смерті О. Левиць­кого та від­ʼ­їзду В. Синайського за кордон у жовтні 1922 фактично очолив комісію. У її струк­турі діяли три під­комісії, що від­повід­но за­ймалися скла­да­н­ням матеріалів зі звичаєвого права на Київщині та Полтавщині й «ви­учува­н­ням норм сучасного народного права в нарсудах Ки­єва». Особливу увагу приділено спадк. і земел. праву, від 1925 комісія почала досліджувати й торг.-звичаєів норми. Актуальність цих дослідж. зумовлена пря­­мими від­сила­н­нями у чин­ному законодавстві (зокрема Земел. кодексі УСРР 1922) до місц. зви­чаїв. 1922–26 зав­да­н­ня початк. етапу діяльності комісії здебіль­шого виконано. Заг. кількість спів­роб. (разом із позаштат.) у ці роки становила понад 20 осіб. Найдіяльніші серед них — Р. Без­­палов, О. Добров, Є. Єзерський, В. Завітневич, В. Камінський (секр.), В. Назимов (єдиний, окрім кер., штат. спів­роб.), М. Тов­століс, Б. Язловський. 1925 комі­сія опублікувала «Про­грами для збира­н­ня ві­домостей до звичаєвого права України» та великий покажчик від­повід. літ-ри. Перед­бачалося роз­горнути у всеукр. мас­штабі системат. зби­ра­н­ня ві­домостей про звичаєве право силами місц. учителів, нар. суд­дів тощо. 1925–26 ви­дано два випуски теор. праць комісії. О. Малиновський (після обра­н­ня його академік) став головою комісії, за А. Кристером залишилася посада кер. її праць. 1926 створ. дві секції: цивіл. (приват.) права на чолі з А. Кристером (уві­йшли всі уже задіяні чл. комісії) та публіч. права на чолі з О. Малиновським, до якої уві­йшли С. Борисенок (штат. спів­роб.), В. Воблий, Я. Рожківський, Є. Саченко-Скакун, М. Сікорський, О. Чечот, В. Яновський та ін. Якщо раніше комісія ви­вчала пере­важно теор. пита­н­ня звичаєвого права, конкретні ви­падки його за­стосува­н­ня у минулому та в сучас. цивіл.-правових, сімей. і земел. від­носинах, то після ре­структуризації установи звичаєве право почали роз­­­глядати в тісному звʼязку з нормами місц. самоврядува­н­ня та окремими аспектами боротьби зі злочин­ністю. Комісія почала досліджувати не тільки архівні документи й етногр. матеріали правового характеру, а й практику роботи судів, органів само­врядува­н­ня тощо. За концепцією О. Малиновського, крім ви­вчен­ня дорев. звичаєвого права, особ­ливу увагу потрібно було звертати на рев. звичаєве право (нові правові звичаї та традиції). 1926 роз­почато комплексні дослідж. юрид. природи селян. двору і повʼязаних з ним правових від­носин. Роботи науковців секції публіч. права уві­йшли до 3-го вип. праць комісії за ред. О. Малиновського (1928). Секція цивіл. права продовжувала працю над бібліогр. покаж­чиком, ви­вчала вплив звичаєвого права на «Руську правду», Статути Великого князівства Ли­товського та ін. джерела права України. 1929 у ній ви­окремилася під­секція з ви­вче­н­ня діючого земел. права. Спіл. зуси­л­лями готувалися біогр. словник дослідників звичаєвого права та нариси історії науки звичаєвого права. Заг. процес реорганізації ВУАН і зміни характеру її наук. діяльності, що роз­почався на­прикінці 1920-х рр., істотно по­значився й на роботі комісії. У тематиці її дослідж. чільне місце почали посідати ви­вче­н­ня колгосп. ладу з по­гляду пере­творен­ня та від­мира­н­ня звичаєвого пра­ва в ході колективізації с. господарства, аналіз практики діяльності товарис. судів на ф-ках і заводах та ін. аналог. про­блеми. Дещо зго­дом на перше місце по­ставлено ви­вче­н­ня методології дослідж. звичаєвого права на основі марк­сист.-ленін. методу. Закінчити, а тим більше на­друкувати сер­йозні роз­відки із цих про­блем спів­роб. комісії не вдалося. Крім того, 1930 у видавництві знищено 4-й вип. праць комісії. Ре­пресії і ма­сові чистки при­звели до істот. зменше­н­ня чисельності працівників. У таких умовах у вересні 1930 ліквідовано поділ комісії на дві секції. У січні–травні 1931 вона провела ще 16 засі­дань, після чого майже не збиралася. До темат. плану на 1932 включено: ви­вче­н­ня питань звичаєвого права у творчості К. Маркса, Ф. Енгельса та Г. Плеханова; критич. роз­гляд праць народників — дослідників звичаєвого права (П. Чубинського, П. Єфименка, О. Кістяківського); само­критику поперед. наук. продукції комісії; аналіз змін правових від­­носин на селі. На поч. 1932 помер О. Малиновський, при­близно через рік до саботажників та шкідників був зарах. А. Кристер. Остан­нє ві­доме свідче­н­ня діяльності комісії — її спільне з Ко­місією історії укр. права засі­да­н­ня 17 травня 1933 з обговоре­н­ням доповіді І. Черкаського «Родин­ні стосунки докласового су­спільства на терені України». Комісію ліквідовано 1934 у звʼяз­ку з реорганізацією ВУАН; її працівники уві­йшли до складу Кабінету рад. будівництва і права при Президії ВУАН, який через кілька місяців теж припинив існуван­ня. Арешт і страта А. Кристера (1937) стали приводом для зви­нуваче­н­ня комісії в антирад. діяльності й наук. без­плідності. Бу­ли ре­прес. С. Борисенок, В. Ка­мінський, М. Товстоліс, І. Чер­кась­кий, Б. Язловський, В. Янов­ський, О. Чечот, а за даними Н. По­лон­ської-Василенко  — і Є. Єзерський. Твор. здобутком комісії є насамперед зга­дані про­грами для збира­н­ня матеріалів зі звичаєвого права і дослідж., опубл. у вип. офіц. органу — «Праць Комісії для ви­учува­н­ня звичаєвого права України». Серед най­вагоміших публікацій — моно­графії та роз­відки «Три ступені право­утворе­н­ня» А. Кристера, «Спроба кодифікації звичаєвого права на Україні» В. Камінсько­го (обидві — у вип. 1), «Ре­презентативна метода та студії над звичаєвим правом» Б. Язловського, «Вплив звичаю на судову практику» Є. Єзерського, «Пра­во­утворе­н­ня без законодавця. Частина перша. Звичаєве право» О. Доброва (всі — у вип. 2), «Революційне радянське звича­єве право» О. Малиновського, «Зви­чаєве право Литовсько-Русь­кої держави на початку XVI ст.» С. Бо­рисенкa (обидві — у вип. 3). Низ­ку дослідж. опубл. в ін. академ. вид. і юрид. журналах. Загалом чл. комісії під­готували бл. 150 наук. праць, присвяч. пере­важно аналізові ролі звичаєвого права на різних істор. етапах роз­витку України та впливу звичаїв правового характеру на правові від­­носини у перші порев. роки, осо­б­ливо у сільс. місцевості.

Завантажити статтю